Єропкін Петро Дмитрович

Єропкін Петро Дмитрович (24 червня 1724, Москва, Російська імперія — 7 лютого 1805, там же) — російський воєначальник Семирічної війни, генерал-аншеф (1786), московський головнокомандувач.

Єропкін Петро Дмитрович
Народження 1724
Смерть 1805
Москва, Російська імперія
Звання Генерал-аншеф
Війни / битви Семирічна війна
Рід Єропкіни
Нагороди

Біографія

Походив з дворянського роду Єропкіних. Син ризького віцегубернатора Дмитра Федоровича Єропкіна. Почав кар'єру ад'ютантом свого батька, коли той служив московським обер-комендантом[1].

Із 1758 року — бригадир. Учасник Семирічної війни. Відзначився під час битви при Пальцигу 23 липня 1759 року, командуючи кирасирською бригадою. За цю битву був нагороджений орденом Святої Анни 1-го ступеня і 6000 рублів[2]. У 1761 році брав участь в облозі та взятті фортеці Кольберг, під кінець війни отримав звання генерал-поручника.

Після завершення Семирічної війни командував Воронезьким піхотним, а потім Троїцьким кирасирським полком. З 1765 року — сенатор, з 1769 року — начальник Головної соляної контори.

У 1771 році через епідемію чуми у Москві відбувся так званий «чумний бунт». Імператриця Катерина II відправила Єропкіна навести в місті порядок. Єропкін жорстко придушив заворушення, хоча і був поранений у сутичці з бунтівниками[3]. За наведення порядку в Москві був нагороджений орденом Андрія Первозванного і отримав звання дійсного таємного радника. Однак, Єропкін був незадоволений цим цивільним званням і в 1774 році вийшов у відставку[4].

У 1786 році знову повернувся на службу. З 28 червня 1786 по 19 лютого 1790 року — московський головнокомандувач (генерал-губернатор). За час перебування Єропкіна на цій посаді в Москві було побудовано Московський водовідвідний канал, збільшено чисельність поліції у місті, покращено постачання продовольства.

З 1790 року — у відставці. Жив і помер у Москві.

Військові звання
  • Бригадир (1758)
  • Генерал-майор (1759)
  • Генерал-поручник (1762)
  • Генерал-аншеф (переведений з дійсного таємного радника, 1786)[5]

Нагороди
  • Орден Андрія Первозванного (1771)
  • Орден Святого Олександра Невського (1762)
  • Орден Святої Анни 1 ступеня (1759)
  • Орден Святого Володимира 1 ступеня (1788)

Примітки
  1. Еропкин Петр Дмитриевич. www.hrono.ru. Процитовано 10 січня 2022.
  2. Еропкин Петр Дмитриевич. www.hrono.ru. Процитовано 10 січня 2022.
  3. pantv (27 червня 2021). Как Еропкин Москву от чумы и бунта спас. Удачи и свободы Вашему Я!. Процитовано 10 січня 2022.
  4. Пётр Дмитриевич Еропкин биография. www.people.su. Процитовано 10 січня 2022.
  5. Еропкин Петр Дмитриевич. www.hrono.ru. Процитовано 10 січня 2022.

Джерела
  • Балязин В. Императорские наместники первопрестольной: 1709—1917. — М.: Изд-во Тверская, 13, 2000. — С. 191.
  • История Москвы (под ред. М. М. Горинова). Том 3. М., 1997. Стр. 112.
  • Біографія
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.