Іванюш Ірина Ігорівна

Єдина дитина в сім'ї. Незаміжня. Мама — отримала інвалідність по хворобі серця. Батько працював на автокрановому заводі. Сім'я утримує дідуся й бабусю.

Брала участь у мовних й літературних конкурсах. На 200 балів склала ЗНО з української мови. Здобула філологічну освіту в Дрогобицькому університеті. Допомагала активістам з часу повстання Євромайдану. Вступила до Дніпропетровської медичної академії, і в зв'язку з початком війни з першого курсу пішла добровольцем санінструктором на фронт.

Доброволець, медсестра, учасниця медичного батальйону «Госпітальєри», врятувала життя десятків бійців. 26 травня 2015-го Ірина та ще троє бійців підірвались на міні біля смт. Водяного внаслідок чого втратила обидві ноги і пошкодила око. Втратила 3 літри крові, впала у кому. Проходила лікування у Дніпропетровському госпіталі. Допомогу на лікування також отримувала з людських пожертв. Станом на початок червня 2015-го почала повертатися до життя.

На виборах до Київської міської ради 2015 року балотувалася від Всеукраїнського об'єднання «Свобода». На час виборів була військовослужбовцем, проживала в Дрогобичі Львівської області[1].

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначена нагородою

• 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.

• Указ Президента України від 13 серпня 2015 року № 473/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Врятувати медсестричку «Лютик»!
• Майдан