Ігри нескорених 2014
Ігри нескорених 2014 (англ. Invictus Games) — перші міжнародні Ігри нескорених в паралімпійському стилі. що відбулися 10-14 вересня 2014 року у Лондоні.[1][2][3][4]
Ігри нескорених 2014 | |
---|---|
Тип | регулярний сезон |
Розташування | Лондон |
У них взяли участь близько 300 учасників з 13 країн, які воювали на боці Великої Британії в останніх військових кампаніях. До них належать США, Австралія, Канада, Франція, Німеччина, Данія, Нова Зеландія й Афганістан. Конкурсні заходи проходили на багатьох майданчиках, що використовувалися під час Олімпійських ігор 2012 року, в тому числі Copper Box і Lee Valley Athletics Centre. Ігри транслювалися по Бі-Бі-Сі.[1][5]
Оргкомітет
- Президент: Генрі, принц Уельський
- Голова: Кіт Міллс, колишній заступник голови лондонського організаційного комітету Олімпійських ігор та Паралімпійських ігор
- Старший лейтенант Ендрю Ґреґорі, репрезентує Міністерство Оборони в комітеті Ігор нескорених
- Генерал Нік Паркер, був відповідальним за організацію військової підтримки Збройних Сил під час лондонських Олімпійських ігор 2012
- Сара Дональдсон, була виконавчим директором у кампанії Лондонської Олімпіади 2012 року та церемонії відкриття і закриття Паралімпійських ігор
- Едвард Лейн Фокс, особистий секретар принца Гаррі
- Деббі Єванс, колишня директорка спорту на лондонських Олімпійських та Паралімпійських іграх 2012 року
- Террі Міллер, колишня генеральна радниця Лондонського організаційного комітету Олімпійських ігор та Паралімпійських ігор
- Ґай Монсон, довірена особа Королівського Фонду герцога і герцогині Кембриджських і принца Гаррі
- Роджер Мозі (Roger Mosey), керівник висвітлення Олімпійських ігор 2012 року на Бі-бі-сі і колишній випусковий директор Бі-бі-сі
- Мері Райлі, також член лондонського організаційного комітету Олімпійських ігор та Паралімпійських ігор
- Кріс Таунсенд, комерційний директор Лондонського організаційного комітету Олімпійських та Паралімпійських ігор
- Натан Мюррей, відповідальний за організацію майданчиків для майбутніх Ігор
Запрошені країни
На ігри 2014 року були запрошені 14 країн: 8 з Європи, 2 з Азії, 2 з Північної Америки і 2 з Океанії. Не були запрошені країни з Африки. В Іграх змагалися команди з усіх запрошених країн, окрім Іраку.
Спортивні заходи
Легка атлетика, стрільба з лука, веслування у залі, пауерліфтинг, шосейний велоспорт, волейбол сидячи, плавання, баскетбол на візках і регбі на візках. Ягуар Ленд Ровер організував також змагання з водіння.
Заключний концерт
Заключний концерт транслювався по BBC Two, трансляцію вели Клер Болдінг і Грег Джеймс. На концерті виступили Foo Fighters, Джеймс Блант, Rizzle Kicks, Раян Адамс та Еллі Голдінг, вели програму Нік Ґрімшоу і Ферн Коттон.[6][7][8]
Місця
Для Ігор нескорених 2014 року були використані такі об'єкти:
- Lee Valley Athletics Centre
- London Velopark
- London Olympics Media Centre
- London Aquatics Centre
- Copper Box Arena
Примітки
- Sherwin, Adam (6 березня 2014). Prince Harry wins £1m funding in LIBOR bank fines to help stage 'Invictus Games' for injured servicemen and women at the Olympic Park. The Independent (Independent Print Limited). Процитовано 6 березня 2014.
- Prince Harry launches 'Invictus Games' for wounded vets. USA Today. 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
- Adams, Sam (6 березня 2014). What are the Invictus Games?. Daily Mirror. Процитовано 6 березня 2014.
- Prince Harry launches Invictus Games for soldiers. Zee News. 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
- Prince Harry launches sports event for wounded soldiers. One News (TVNZ). 7 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
- Invictus Games go out on a high with Foo Fighters, Ellie Goulding and more. Digital Spy. 14 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- Paine, Andre= (15 вересня 2014). Invictus Games Closing Concert, Queen Elizabeth Olympic Park – music review: Foo Fighters singer Dave Grohl dedicated My Hero to 'all the heroes'. London Evening Standard. Процитовано 15 вересня 2014.
- McCormick, Neil (15 вересня 2014). Invictus Games closing concert, Olympic Park, review: 'heroic endeavour'. The Daily Telegraph (Telegraph Media Group). Процитовано 15 вересня 2014.