Ідіолект

Ідіоле́кт (від грец. ἴδιος — «свій», «своєрідний», «особливий» + (діа)лект) — сукупність формальних та стилістичних особливостей, властивих мовленню окремого носія певної мови. Термін «ідіолект» було створено аналогічно до терміну «діалект» для позначення індивідуальних варіацій мови на відміну від групових (територіальних, соціальних тощо).

Ідіолект завжди є представником певного ідіому (літературної мови, територіального чи соціального діалекту, говірки та ін.), поєднуючи у собі загальні і специфічні риси його структури, норми та узусу.

Ідіолект не показує відмінні риси індивідуальної мови, він є сукупністю всіх мовленнєвих засобів індивіда. Ідіолект, як індивідуальна система, складається з органічних та набутих характеристик, поєднує в собі індивідуальне та групове.

З ідолектом тісно пов'язаний індивідуальний стиль або ідіостиль — система змістовних і формальних лінгвістичних характеристик, властивих творам окремого автора. Він показує унікальність авторського способу мовного висловлення у творах.