Ізбиця (архітектура)

Ізбиця[1][2] (біл. ізбіца, ізьбіца) — архітектурний елемент у вигляді зрубу, кліті. Відома в дерев'яному зодчестві земель Речі Посполитої (України, Білорусі й Польщі) в XVI—XVII століттях. Частіше за все ізбицею називали зрубну надбудову над замковою вежею, увінчану шатром, що трохи виступала за периметр мурів вежі й була оточена бійницями типу машикулів чи підсябиттів. Також так називали зруб, що ставився перед воротами у рові для укладання на ньому мостового настилу.

Обшита тесом ізбиця на дзвіниці церкви Здвиження, с. Стара Весь, Польща.

У польській мові словом izbica могли також називати городню[3].

Примітки
  1. Пламеницька О. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець : (пізньоантичний – ранньомодерний час) / Ольга Пламеницька. — Кам’янець-Подільський : ФОП Сисин О.В, 2012. — 672 с.
  2. Блистів Т.В., Горбацьо І.І., Нужник О.В. Теорія і практика туристичних походів: Навч. посіб. — Л. : НВФ «Українські технології», 2006. — 132 с.
  3. Stefan Fuglewicz. Ilustrowana historia fortyfikacji. — Warszawa : Oficyna Wydawnicza Rewasz, 1991. — С. 4. (пол.)

Джерела
  • Архітэктура Беларусі: Энцыклапедычны даведнік. — Мн.: Беларус. энцыкл., 1993. — 620 с.: іл. ISBN 5-85700-078-5. (біл.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.