Ізюмська жіноча гімназія
Ізюмська жіноча гімназія - навчальний заклад, який існував в місті Ізюм з 1870-х років (спочатку як прогімназія, потім - як гімназія) до 1918 року. Нині в будівлі Ізюмської жіночої гімназії розташоване поліклінічне відділення Ізюмської центральної міської лікарні. Будівлю внесена до переліку пам’яток архітектури місцевого значення.
Архітектор - М. Ловцов. Будівля виконана в історичному стилі – еклектика [1].
Знаходиться за адресою: вул.Покровська,34, м.Ізюм, Харківська область.
Історія
Передісторія Ізюмської жіночої гімназії пов'язана з історією ізюмського жіночого училища. 30 травня 1858 року було затверджено «Положение о женских училищах ведомства министерства народного просвещения». Згідно з «Положением» жіночі училища ділилися на розряди шестирічні і трирічні. В училищах другого розряду вихованкам викладались Закон Божий, скорочену граматику російської мови, скорочену російську історію, географію, початки арифметики, чистописання та рукоділля. Жіноче училище в місті Ізюм відкрилося 19 лютого 1861 року. Зазначалося, що: «… В городе Изюме предположено открыть женское училище 2-го разряда в будущем 1861 году.» В училище 2-го разряда обучалось 39 девушек, преимущественно дети дворянского сословия. Предводитель дворянства Антонов.” [2]
У 1870 році було відкрито жіночу прогімназію з шестирічним терміном навчання (п'ять основних класів, шостий – додатковий). Вона знаходилася у будинку Протопопова (на розі нинішньої Соборної та Центральної площі) [3].
У 1899 році відчинила двері жіноча гімназія, яка налічувала 7 класів, а восьмий був педагогічним. Дівчатам, що закінчили повний курс, надавалося звання домашньої вчительки, вчительки народних шкіл. Вихованки опановували такі предмети, як Закон Божий, а також російську мову та літературу, історію, математику, географію, одну нову і одну давню мови; також дівчатам викладали рукоділля, малювання, музику, співи і танці.
Для покращення матеріально-технічної бази в 1903 році за проектом архітектора М. І. Ловцова була побудована будівля жіночої гімназії на тодішній Соборній площі [4].
Згадучи про Ізюмську жіночу гімназію, краєзнавець В. Авілов зазначав: “Для того, чтобы построить здание, пришлось засыпать край (устье) Невенчаного Яра, который тянулся чуть ли не до половины двора дома Городской управы. Для засыпания яра землю брали с валов крепости вдоль всей Пушкинской улицы и других участков крепости. Паркетный пол, подоконники, окна, двери, люстры и часть строительного леса были взяты с дворца Логвинова с. Капитоловка. Первым начальником женской гимназии была Рославлева (Лыскевич) Вероника Васильевна, а после ее смерти — Жигайлова. Председателем педагогического совета была Кузьмицкая А.А., почетная попечительница (жена городского головы) Дементьева М.С. Законоучитель Григорович, учитель естественной истории Бекенев В.А., учительницы: математики — Наседкина Ю.В. французского языка - Гощинская К.И., истории и географии — Нестерова М.В., чистописания — фон Кун Э.Т., приготовительного класса и пения — Оглоблина А.И., рукоделия — Любарская Е.И., мастерица швейного ремесла, музыки — Стефанова А.М., классная надзирательница — Миронова Е.В.” [3].
У 1920 - 1940 роках у приміщенні колишньої гімназії розміщувався педагогічний технікум імені І. Франка. [5]
У роки Другої світової війни будівлю було пошкоджено обстрілом, всередині будівля частково вигоріла. Після звільнення міста від німецьких військ у будівлі розміщувався табір для військовополонених, які працювали на будівельних роботах [6].
В середині 1960-х років будівлю ізюмської жіночої гімназії передано міській поліклініці, яка знаходиться тут донині.
Примітки
- Бондаренко С. Будівля над яром // Обрії Ізюмщини. - 2017. - 20 січня. - С. 7.
- Ізюм : Зб. архівних документів і матеріалів / Гол. ред. А. І. Епштейн. – Х.: Фоліо, 1994. - С. 71-72.
- Маловічко А. Жіноча освіта на Ізюмщині у ХІХ - на початку ХХ століття // Обрії Ізюмщини. - 2015. - 14 серпня. - С. 8.
- К постройке здания женской гигмназии в Изюме // Харьковские губернские ведомости. - 1903. - 3 июня. - С. 2.
- Бондаренко С. Ізюмщина: краєзнавчий нарис від давнини до сучасності (до 95-ї річниці заснування Ізюмського району). - Слов'янськ, 2018.
- Бондаренко С. Ізюмщина: краєзнавчий нарис від давнини до сучасності (до 95-ї річниці заснування Ізюмського району). — Слов'янськ, 2018. — С. 70.