Іке но Тайґа

Іке но Тайґа (яп. 池大雅, いけのたいが; *6 червня 1723(17230606) ― 30 травня 1776) — японський культурний діяч, художник, каліграф періоду Едо. Представник стилю нан-ґа. Справжнє ім'я — Ікено Сюхей (池野秋平). Мав багато псевдонімів[1].

Весняна рибалка

Короткі відомості

Іке но Тайґа народився 6 червня 1723 року в японській столиці Кіото, в родині заможного міщанина, який працював у кіотському монетному дворі. Через передчасну смерть батька, вихованням малолітнього Тайґи займалася мати. Вона віддала семирічного сина на навчання до монастиря Манпукудзі в Удзі. Хлопчик проявив непересічні здібності до малювання, так що настоятель монастиря Кодо Ґентьо і ченці називали його «малим генієм».

Образотворче мистецтво Тайґа опановував самотужки, вивчаючи китайський дереворит. У 15 років він почав заробляти на життя, продаючи ілюстровані ним віяла. Молодий Тайґа проявляв інтерес до китайського живопису, а саме дзенівського стилю малювання нанцзун-хуа (японською — нан-ґа), що був популярним в середовищі східноазійських інтелектуалів. Його картини, виконані у цьому стилі, були схвально оцінені митцем Янаґісавою Кієном. Завдяки цьому Тайґа вперше отримав визнання художника.

У 26 років Тайґа вирушив у подорож Східною і Північною Японією, в ході якої здобув собі славу майстра стилю «пальцевих картин». Він зустрічався із багатьма провідними культурними діячами того часу, такими як Ґіон Нанкай, шліфував фотографічну пам'ять і вдосконалював себе як митець. У 29-річному віці Тайґа став вивчати дзен, обравши собі наставником Хакуїна Ікаку, а згодом 1746 року одружився із дівчиною Маті, донькою кіотського поета Юрі з району Ґіон. Художник активно скуповував нові іноземні картини, що ввозилися в Японію, з метою вивчення і вироблення власного стилю. Після 30 років його вважали першокласним японським спеціалістом з нан-ґа.

Стиль Тайґи був синкретичним: він поєднував у собі прийоми китайської школи живопису нанцзун-хуа із декоративними японськими методами малювання школи Тоса і Рін. Крім цього художник використовував реалістичні прийоми, притаманні європейській традиції живопису. В картинах Тайґи переважають мякі лінії, світлі неяскраві кольори, відчуття глибини. Майстер поетично зобразив японську природу у роботах «Сувій найпрекрасніших пейзажів провінції Муцу»[2] та «Реалістиний пейзаж затоки Кодзіма»[3]. Китайські мотиви представлені ним у настінних картинах «Природа і люди»[4], «Павільйон серед природи»[5] та «Красиві пейзажі Сяосяну»[6]. Тайґа також малював багато різнотематичних ескізів та замальовок будзін-ґа, найвідоміші містяться у альбомі «Десять зручностей». Окрім картин Тайґа прославився як каліграф. Його стиль письма вважався одним із зразкових в період Едо.

Тайґа виховав велику кількість учнів: Кімура Кенкадо, Аокі Сюкуя, Норо Кайсекі, Куваяма Ґбокусю, та інші. Більшість з них творили у започаткованому їхнім наставником стилі нан-ґа. Окрім них дружина Тайґи також навчалася у свого чоловіка і випускала свої роботи під псевдонімофм Ґьокуран. В оточенні учнів і дружини Іке но Тайґа помер 30 травня 1776 року.

На честь художника споруджено Музей Іке но Тайґи в Кіото.

Павільйон серед природи. Національний скарб Японії.

Див. також

Примітки
  1. Тайґадо (大雅堂, たいがどう), Тайкадо (待賈堂, たいかどう), подорожній Санкаку (三岳道者, さんがくどうしゃ) та інші.
  2. яп. 陸奥奇勝図巻.
  3. яп. 児島湾真景図.
  4. яп. 山水人物図襖. Національний скарб Японії, Зберігається в монастирі Хенсьоїн гори Коя.
  5. яп. 楼閣山水図屏風. Національний скарб Японії, Зберігається в Токійському музеї.
  6. яп. 瀟湘勝概図屏風.

Джерела та література
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.