Іке Ґьокуран

Іке Ґьокуран (1727—1784) — японська художниця, каліграф, поетеса періоду Едо.

Іке Ґьокуран
池 玉瀾
Ім'я при народженні Маті
Народилася 1727(1727)
Кіото
Померла 1784
Кіото
Підданство Японія
Місце проживання Ґіон
Діяльність малювання, каліграфія
Відома завдяки художник
Вчителі Ki-end
Знання мов японська[1]
Батько Токуяма
Мати Юрі
У шлюбі з Іке но Тайґа

Життєпис

Народилася 1727 року в Кіото. Була позашлюбною донькою самурая Токуями і поетеси Юрі. При народженні їй було дано ім'я Маті. З дитинства навчалася живопису і поезії-вака. Професійне навчання здобула у представника школи нанга Янаґіси Кіена. Напевне, від нього дістала псевдонім «Ґьокуран». У школі Янаґіси познайомилася з учнем останнього — Іке но Тайґа, за якого згодом вийшла заміж. До шлюбу підписувала роботи своїм прізвищем Токуяма Ґьокуран. У чоловіка далі навчалася стилів живопису бідзінга і гохуа. Натомість Ґьокуран навчала чоловіка мистецтва поезії в жанрі вака.

Як і її чоловік, була відома своєю ексцентричною поведінкою. Вони спільно створювали живописні роботи, впливаючи на творчість і стиль одне одного, і спільно на рівних займалися музикою. Це було нетипово для Японії того часу, де жінки за статусом були нижче чоловіків. Відомо, що Ґьокуран не видалила свої брови після заміжжя, як вимагала того традиція. Подружжя мешкало в невеликій майстерні біля храму Гіон у Кіото.

Померла 1784 року. Похована разом з матір'ю.

Творчість

Була однією з небагатьох художниць, визнаних у Японії XVIII століття. Здійснювала розписи на складних дверях, ширмах, горизонтальних і вертикальних сувоях, віялах, також створювала невеликі роботи, на які наносила каліграфію з власними віршами. Роботи з каліграфії характеризуються лініями різної товщини і доволі вільним стилем.

Ґьокуран і її чоловік цілковито віддавалися мистецтву, часто спільно творили. Нерідко зображували чотири священні рослини: бамбук, квітку сливи, орхідею та хризантему. На думку дослідника Кйоко Кіношіти, стиль Іке Ґьокуран схожий з бароко. Другою особливістю було поєднання малювання в китайському стилі з віршами вака і каліграфією в японському стилі з власними особливостями. Низка робіт Ґьокуран внесена до переліку Національних скарбів Японії і важливих культурних цінностей.

Вірші відбивали сьогодення, були більш реалістичними, з помірною емоційністю. У 1910 році її вірші увійшли до збірки «Гіон Сандзе Касю» (Збірка віршів трьох жінок Гіона), куди увійшли вірші Ґьокуран, її матері Юрі та бабусі Кадзі.

Джерела
  • Fister, Patricia. Flowering in the Shadows: Women in the History of Chinese and Japanese Painting. — United States: University of Hawaii Press, 1990. — P. 261. — ISBN 0-8248-1149-6.
  • Anna Beerens, Friends, Acquaintances, Pupils and Patrons: Japanese Intellectual Life in the Late Eighteenth Century: a Prosopographical Approach, Amsterdam University Press, 2006
  • Fischer, Felice. Ike Taiga and Tokuyama Gyokuran: Japanese Masters of the Brush. — Philadelphia, PA: Philadelphia Museum of Art, 2007. — P. 33. — ISBN 978-0-87633-198-9.
  1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.