Іловайський Іван Григорович

Іван Григорович Іловайський (*1831—†1883) — підприємець та меценат Російської імперії, один із ініціаторів створення З'їзду гірничопромисловців Півдня Росії.

Іловайський Іван Григорович
Народився 1831
Російська імперія
Помер 1883
Країна  Російська імперія
Діяльність підприємець
Знання мов російська
Батько Іловайський Григорій Дмитрович

Біографія

Походив зі старовинного козацько-дворянського роду Іловайських. Син генерала Григорія Дмитровича Іловайського. Закінчив школу гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів. 13 червня 1848 р. підвищений до корнета, з 25 червня того ж року — в Лейб-Гвардійському Отаманському полку. 8 квітня 1851 р. отримав звання поручика. 28 травня 1855 р. переведений у полк Ульянова № 42. Був учасником Східної війни 1853—1856 рр. у діючих боях за Крим та Севастополь. За відмінність у військовій справі 4 жовтня 1855 р. отримав чин осавула.[1]

З 60-х рр. XIX ст. активно займався підприємницькою діяльністю. Заснував Макіївський кам'яновугільний рудник (1859—1870)[2] та механічний завод (1866 р.) в слободі Зуївці (нині м. Зуївка Донецької області)[3]. У 1874 році Іван Іловайський закупив у Великій Британії 3 парові машини та починає технічну реконструкцію копальні, додаючи до неї ще одну шахту. Він став першим підприємцем у Росії, хто обладнав паровими машинами та іншими засобами механізації 5 шахт свого рудника.[4] Окрім ремонтно-механічного заводу, він побудував також великий винокурний завод, відкрив у Зуївці кінний завод, де розводили чистокровних англійських породистих верхових коней.[5]Займався побудовою та інспектуванням парафіяльних шкіл та училищ у Міуській окрузі.[6]

Був одружений з Яновою Катериною Василівною. Мав дев'ятеро дітей.[7]

Похований на кладовищі при підземній церкві пр. Антонія і Феодосія Святогірської лаври.[8]

Джерела
  1. Державний архів Ростовської області. — ф. 341 «Послужной список есаула И. Г. Иловайского». — Оп. 1, сп. 289, подл. 41.
  2. Бовыкин В. И., Куприянова Л. В. История предпринимательства в России/ Книга 2. Вторая половина XIX — начало ХХ в. — М.: РОССПЭН, 1999. — С. 223.
  3. Ляшенко В. Г. Предприниматель Иван Григорьевич Иловайский [II половина XIX в. (Шахтовладелец, промышленник)] // Летопись Донбасса: краевед. сб. — Донецк, 1994. — Вып. 2. — С. 77-78.
  4. Ляшенко В. Г. Очерки истории частного предпринимательства в Донбассе. — С. 37.
  5. С. М. Нестерцова, Д. О. Заярна. Родина Іловайських — підприємці півдня Росії.[недоступне посилання з вересня 2019]
  6. Сборник Миусского окружного земства.-Ст. Новониколаевская, 1880. — С. 44.
  7. Держархів Ростовської області. — ф. 46. «Рапорт наказному атаману Войска Донского от заседателя Дикового». — Оп. 1, сп. 2640, арк. 1.
  8. Усыпальница рода Иловайских XIX в. и другие захоронения XIX в.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.