Ільмова падь

Ільмова падь (Ільмова долина) — найбільший комплекс хуннських поховань II—I ст. до н. е., розташований на схід від села Усть-Кяхта Кяхтинського району Республіки Бурятія, на схід від федеральної автомагістралі А340 (Кяхтинський тракт), за 23 км на північ від міста Кяхта й 212 км на південь від міста Улан-Уде.

Об`єкт культурної спадщини Росії федерального значення
рег. № 031741053070006 (ЄДРОКС)
об`єкт № 0430004000 (БД Вікімандрів)

Вперше могильник досліджено в 1896 — 1897 роках антропологом й етнографом Ю. Д. Талько-Гринцевичем. Близько 320 поховальних споруд у вигляді викладок з каменю (за конфігурацією наближені до квадрата) з дромосом з південного боку. Обряд поховання підтверджує дані ханьських хронік про те, що хунни ховали померлих в подвійних дерев'яних трунах. Поряд з могилами рядового населення розкопані монументальні поховання представників знаті. Знайдені тут залишки шовкових тканин, дзеркала та інші китайські вироби свідчать про зв'язки хуннів зі стародавнім Китаєм.

Могильники комплексу «Ільмова падь»

Ільмова падь I — могильник (залізний вік). Розташований на відстані 8,5 км на схід від села Усть-Кяхта, 23 км на північ від міста Кяхта й 1,5-2 км від Кяхтінського тракту. Поховання займає північний, вкритий лісом, пологий схил долини, загальною площею 2 км. Налічується близько 320 могил різної конфігурації і розмірів. Царські кургани мають невисокі насипи, діаметром від 20 до 30 м; рядові — від 3 до 5 м з западинами в центрі. До царських курганів з півдня примикає довгий вузький кам'яний шлейф, по краю якого виступають кам'яні огорожі.

Могильник датується I ст. н. е., відкритий Ю. Д. Талько-Гринцевичем в 1896 році. Ним було розкопано 33 могили. У 1928—1929 роках Г. П. Сосновський розкопав 11 могил; в 1950 році О. П. Окладников склав план поховань; в 1967—1972 і 1974—1976 роках дослідження проводив П. Б. Коновалов — розкопано 14 могил; в 1994—1996 роках роботи проводилися експедицією Інституту монголознавства, буддології й тибетології СВ РАН (кер. С. В. Данилов) по музеєфікації царських курганів і пам'ятки в цілому. З 1999 року до вивчення могильника приступає Байкальська експедиція під керівництвом Б. Б. Дашібалова. У 1999—2001 роках в тих місцях була проведена інструментальна зйомка.

Колекції зберігаються в Кяхтінському краєзнавчому музеї ім. Обручева, Музеї БНЦ СВ РАН, ІМБТ СВ РАН.

Ільмова падь II (Хана-Шулуун) — могильник (бронзовий вік). Знаходиться на відстані 7,5-8 км на південний схід від села Усть-Кяхта під скелею з петрогліфами, в 0,25 км на схід від Кяхтінського тракту. Зафіксовано 15 плитових могил, 4 з яких зруйновані, 1 керексур з діаметром кургану 10-11 м, кругла огорожа. На окремих каменях проглядаються зображення, подібні зображенням письма.

Відкрито в 1950 році Р. Ф. Тугутовим. У тому ж році О. П. Окладниковим розкопаний керексур. Окладников, 1950; Ташак, 1995.

Ільмова падь III (Капчеранка) — могильник (середньовіччя). Знаходиться на відстані 8 км на південний схід від села Усть-Кяхта й 1 км на схід від Кяхтінського тракту. Зафіксовано близько 50 могил, викладених на поверхні кам'яними кладками. Знахідки: уламки ножиць, дужка з товстої пластини, фрагменти неорнаментованої кераміки, берест, уламки залізних предметів, бронзова серцеподібна бляшка, клиноподібний кельт, уламки наконечників стріл, уламки бронзового дзеркала з ієрогліфами, намиста, залишки одягу з тканини.

На даний час зафіксовано кілька курганних кладок епохи середньовіччя (VIII—XI століть). Західна частина могильника повністю розорана.

Відкрито Г. П. Сосновським в 1928 році. У тому ж році А. М. Виноградова та С. А. Успенський розкопали 18 могил, в 1929 році Сосновський — 3 могили.

Колекції зберігаються в Ермітажі, № 395 / 1-104, 1549 / 1-9. Сосновський, 1929, 1933; Ташак, 1995.

Джерела
  • Талько-Гринцевич Ю. Д. Матеріали до палеоетнологіі Забайкалля // Праці Троїцькосавсько-Кяхтінського відділення Приамурського відділу Імператорського російського географічного товариства, т. I, вип. 3, 1898, стор. 35-76.
  • Талько-Гринцевич Ю. Д. Суджинське доісторичне кладовище в Ільмовій паді // Праці Троїцькосавсько-Кяхтінського відділення Приамурського відділу Імператорського Російського географічного товариства. Т. 1. Вип. 2. 1898 — М, 1899.
  • Сосновський Г. П.. Розкопки в Ільмових паді, в збірці: Радянська археологія, т. 8, М. — Л., 1946.
  • Коновалов П. Б. Хунну в Забайкаллі (похоронні пам'ятники). — Улан-Уде: Бурятське книжкове видавництво, 1976. 248 с.
  • Лбова Л. В., Хамзіна Є. А. Старожитності Бурятії: карта археологічних пам'яток. — Улан-Уде, 1999.
  • Цибіктаров В. А. Петрогліфи Забайкалля (питання формування джерельної бази, історіографії та культурно-історичної інтерпретації) // Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — Новосибірськ, 2006
  • Історико-культурний атлас Бурятії. — М.: ІСЦ «Дизайн. Інформація. Картографія», 2001.
  • Хунну: видання фестивалю "Європалія. Росія "під керівництвом Ніколаєва М. М. — Брюссель, 2005
  • Туристичний путівник «Байкал». - М.: видавництво VIZA, 2009. стор. 110
  • Путівник мандрівника «Туризм і відпочинок в Бурятії». — Іркутськ: видавництво "Час мандрів, 2011. стор. 60.

Див. також
  • Зарубіно
  • Оргойтон — княжий могильник епохи Хунну
  • Дирестуйський Култук

посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.