Ільницький Семен

Семе́н Ільни́цький (*1883 — † листопад 1920) — Отаман Ільницький родом з села Кетроси — повстанський отаман, засновник Ямпільської Республіки, на зразок Холодноярівської, підпрапорщик царської армії, полковник Армії УНР, командир Окремого Наддністрянського куреня. З шляхетного роду Ільницьких гербу Drag-Sas, який бере свій початок від середущого сина графа Vancza Valachus Іванка, яким король Владислав II Ягайло 27.06.1431 року надав у власність землі(Турка, Явора, Ільник)[джерело?][1].

Міністр оборони Ямпільської республіки отаман Семен Ільницький
Ільницький Семен
Народження 1883(1883)
Кетроси, Ямпільський район, Вінницька область
Смерть листопад 1920
Країна Російська імперія УНР
Приналежність  Армія УНР
Вид збройних сил Дієва армія УНР
Роки служби 1918—1920
Звання  Підполковник

Життєпис

Закінчив із похвальним листом церковнопарафіяльну школу та сільсько-господарське училище в місті Сороки. Вступив до царської армії добровольцем, двічі був поранений. Революція його застала на Румунському фронті.

Пізньої осені 1917 року привів з Румунського фронту у село Кетроси (Довжок) українізовану військову частину у повному бойовому порядку; людей розпустив, зброю приховав — на 4 сотні, в тому числі на 1 кулеметну. Згодом підібрав кинуту за селом артилерійську батарею і теж її «змаґазинував». Десь у цей самий час до сусіднього села Качківки повернувся прапорщик Федір Криворучко, котрий теж вдіяв так само. Позаяк час був непевний, з усіх боків та із-за Дністра ходили банди, залишки армій, грабуючи мирне населення. Для забезпечення охорони своїх сіл обидва командири зробили згодом кожен у своєму селі загони самооборони. У Качківці він налічував до 300 чоловік, у Кетросах близько 800 добре озброєних, віком 18-19-річних хлопців.

Навесні 1918 організував з односельців Марківську козацьку сотню — назва походить від місцевої річки. Коли постала необхідність оборони УНР, Ільницький зібрав вояків, відкопав зброю, створив Окремий наддністрянський курінь, який згодом влився в Армію УНР.

На Різдво 1918 року розгромили більшовицький загін Федора Криворучка.

З 28 січня 1919 Ільницький в керівництві Ямпільскої республіки керував збройними силами. Весною — літом 1919 постійно маневруючи в напрямку Ямполя, Вапнярки, Могилева, Кам'янця-Подільського та Проскурова, загін Ільницького залишав у цих місцях свої залоги, котрі вели запеклу боротьбу із частинами більшовиків. Такі козацькі загони були для населення і владою, і охороною, і судом.

Загинув в листопаді 1920 р. На той час основні учасники повстанського загону вже були в Румунії. А його як досвідченого офіцера-організатора підпільний штаб, очевидно, залишив для підготовки нового повстання. Отамана виказали більшовикам місцеві активісти, і він загинув у селі Кетроси, відстрілюючись, оточений червоноармійцями Якова Домбровського.

Його дружина Марія мала у своєму командуванні загін кіннотників, чудово стріляла з карабіна і володіла шаблею.

Переважна більшість вояків Семена Ільницького аж до 1925 року зі зброєю боролися з радянською владою.

Примітки

  1. М. Грушевський. Матеріали с.27-29.

Література

  • С.Борсуковський та К.Завальнюк «Незламні Ямпільці в обороні державності 1917-25» .
  • Д.Кетрос «Так творилося українське військо (1917—1919)», Лондон, 1958.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.