Довжок (Ямпільський район)

Довжок (до 1946 р. — Кетроси) — село в Україні, у Ямпільській міській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення за переписом 2001 р. становить 2013 осіб. До 2020 центр сільської ради.

село Довжок
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Могилів-Подільський район
Рада Ямпільська міська громада
Основні дані
Засноване кінець 17 ст.
Населення 2013
Площа 8,05 км²
Густота населення 250,06 осіб/км²
Поштовий індекс 24544
Телефонний код +380 4336
Географічні дані
Географічні координати 48°14′21″ пн. ш. 28°31′34″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 120 м
Водойми Марківка
Місцева влада
Карта
Довжок
Довжок
Мапа

 Довжок у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Ямпільської міської громади [1]

Географія

Розташоване у південній частині району на річці Марківка. Межує з селами колишнього Крижопільського, Піщанського районів та селом Грушка Каменського району Молдови.

Історія

Стара назва села Довжок — Кетроси, походить від молдавського слова Chetrosu, що в перекладі на українську означає «кам'янистий».

1705-м роком датується будівництво дерев'яної церкви Воздвиження Хреста Господнього, яка була збудована прихожанами за власні кошти. Церква ця не збереглася до нашого часу. На старовинному цвинтарі, на могильних плитах та хрестах, збереглися написи дат поховання починаючи з 1740 року.

Більше відомостей з'являється вже після призначення на вільну землю, площею 500 десятин, відставного генерала, статського радника Біднякова Тихона, що прибув у Кетроси з Кам'янця-Подільського 1831 року. Його стараннями та казенним коштом, а це, за письмовими джерелами, 20 000 рублів, у 1853 році розпочалося будівництво кам'яної п'ятикупольної Хресто-Воздвиженської церкви, що завершилось у 1868 році. Ця церква теж була зруйнована, але залишились фото, завдяки яким ми можемо оцінити її красу. За років незалежності розпочато будівництво нової церкви, що залишила за собою назву Хресто-Воздвиженська.

У Кетросах, незважаючи на переважну більшість православних прихожан (за даними 1900-го року — 2649 із 3175 душ населення), уживалося кілька різних релігійних конфесій (288 католиків, 235 юдеїв, 3 лютеран).

Значне місце в історії села займає відкриття 1864 року церковно-приходської школи з трьохрічним строком навчання для хлопчиків не тільки Кетрос, а й кількох навколишніх сіл — Підлісівки, Слободи-Підлісівської. Завідував школою місцевий священик Яків Савчинський. Вже у 1892 році було збудовано перше окреме шкільне приміщення, для будівництва якого було найнято підрядчика Манзара Єфіма. У 1898 році відкрито школу грамоти для дівчат, першою вчителькою якої була росіянка Воскресенська. А в 1915 році побудували ще одну — Земську чотирирічну школу, якою завідував Крижанівський В. Д. Дмитро Кетрос у своїй книзі «Так творилося українське військо» (Лондон, 1958) пише, що село Кетроси мало аж чотири школи: «…дві церковнопарафіяльні, земська двокласова та вищепочаткова».

У 1917 році у Кетросах був створений військовий підрозділ Марківська сотня, що нараховував 700—800 чоловік і мав на меті обороняти село. Командував підрозділом полковник Семен Ільницький, уродженець села Кетроси. З часом Марківська сотня стала стержнем Наддністрянського куреня, що оперував по Ямпільщині і на її околицях. Завдяки козакам куреня на території сучасного Ямпільського району була створена так звана Ямпільська республіка, яка мала увійти в лоно Української Держави гетьмана Скоропадського.

Проте, Наддністрянський курінь так і не зміг утримати своїх позицій і відступаючи увійшов до регулярних частин Армії Української Народної Республіки.

Сьогоднішню назву село Довжок отримало лише в березні 1946 року, указом Президії ВР УРСР[2], за назвою найбільшої сільської дільниці.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2210 осіб, з яких 936 чоловіків та 1274 жінки.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2003 особи.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

МоваВідсоток
українська 98,51 %
російська 1,24 %
молдовська 0,25 %

Відомі люди

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 31 жовтня 2021.
  2. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Вінницької області»
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 листопада 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 листопада 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 листопада 2019.

Література
  • Довжо́к // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.736

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.