Імшенецький Василь Григорович

Імшене́цький Васи́ль Григо́рович (*4 (16) січня 1832(18320116), Іжевськ — †24 травня (5 червня) 1892, Москва) — російський математик і механік, член Петербурзької Академії Наук.

Імшенецький Василь Григорович
Имшенецкий Василий Григорьевич
Народився	4 (16) січня 1832 Іжевськ, Сарапульський повіт, Вятська губернія, Російська імперія
Помер	24 травня (5 червня) 1892 (60 років) Москва, Московська губернія, Російська імперія[1]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	математик
Галузь	теорія диференціальних рівнянь
Alma mater	Казанський державний університет
Заклад	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Членство	Петербурзька академія наук

Закінчив 1853 року фізико-математичний факультет Казанського університету, працював спочатку вчителем математики в Нижньогородському вчительському інституті та Першій казанській гімназії, але продовжував займатися науковими дослідженнями. Його статті про гіперболічні функції привернули увагу і в 1862 році Імшенецький був відряджений за кордон для допідготовки. Він займався переважно в Парижі під керівництвом Габріеля Ламе, Жозефа Серре й Жозефа Бертрана. В 1865 році Імшенецький отримав ступінь магістра (робота — «Об интегрировании уравнений с частными производными первого порядка») й місце приват-доцента чистої математики при Казанському університеті, в 1868 році — ступінь доктора за роботу «Исследование способов интегрирования уравнений с частными производными второго порядка функций двух независимых переменных», а в 1869 році — став ординарним професором. Праця «О функциях Я.Бернулли» принесла вченому славу та визнання. Незгоди зі членами ради спонукали Імшенецького в 1871 році покинути університет. В 1873 році він був призначений професором Харківського університету, де став засновником і головою Харківського математичного товариства (1879). Імшенецький надрукував декілька робіт з інтегрування диференціальних рівнянь. В 1879 році, з обранням в академіки, він переселився в Санкт-Петербург і крім занять в Академії читав лекції в технологічному інституті й на вищих жіночих курсах. Подібно тому як і в Харкові, Імшенецький заснував Санкт-Петербурзьке математичне товариство (1890) й був його головою.

Праці Імшенецького відносяться до різних галузей вищої математики. Вони надруковані у «Вістях» Казанського й Харківського університетів, а також у виданнях Академії Наук. Головна праця: «Sur la Generalisation des finctions de Jacques Bernoulii» («Memoires de l'academie Imperiale», т. XXXI, 1883). Відомий також як перекладач на російську мову декількох посібників з математики. Особливу користь для учнів приніс його переклад із значними доповненнями підручника Тотгентера «Диференціальне обчислення» (Санкт-Петербург, 1873)[2].