Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна університет у місті Харків. З 2009 до 2014 року мав статус автономного дослідницького університету[2]. Заснований 17 листопада 1804 року з ініціативи видатного просвітника Василя Каразіна, а урочисто відкритий 29 січня (17) 1805 року.

Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна
ХНУ імені В. Н. Каразіна
50°00′16″ пн. ш. 36°13′42″ сх. д.
Міжнародна назва National University of Kharkiv
Тип національний університет
Країна  Україна[1]
Розташування Харків
майдан СвободиХарків
Гасло Cognoscere docere erudire
Пізнавати, навчати, просвітляти
Назва на честь Максим Горький і Каразін Василь Назарович
Засновано 29 січня (17) 1805
Акредитація IV  рівня
Ректор Тетяна Кагановська
Студентів понад 15000
Докторів 381
Професорів 381
Випускники Категорія:Випускники Харківського університету
Штаб-квартира Харків
Адреса майдан Свободи 4, Харків 61022
Сайт univer.kharkov.ua
univer.kharkov.ua/en
Нагороди
 Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна у Вікісховищі

Після Львівського національного університету імені Івана Франка — другий за віком найстаріший університет України.

За час свого існування Харківський університет декілька разів змінював офіційну назву. Заклад було засновано під назвою Імператорського Харківського університету, яку він зберігав до 1917. За радянських часів університет носив назви: Вільна академія теоретичних знань (19201921), Харківський інститут народної освіти (19211932), Харківський державний університет імені О. М. Горького (19321990-ті). Від 1999 р. університет має сучасну назву — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

Історія

17 січня (29 за новим стилем) 1805 було підписано Указ про відкриття у Харкові Імператорського університету. Це був другий університет на півдні Російської імперії. Його було засновано з ініціативи місцевої громади, передусім Василя Каразіна, а також братів Тихоцьких секунд-майора Ізюмського гусарського полку Якова Андрійовича Тихоцького (до 1736—1800), полковника 1-го гусарського полку Павла Андрійовича Тихоцького (задовго до 1763 — після 1809). Їхню ідею підтримали й зібрали потрібні кошти дворянство та міська управа. Керував збором коштів син Якова Тихоцького — провідник дворянства Куп'янського повіту Іван Якович Тихоцький (1772 — після 1820). Куратором університету було призначено графа Северина Потоцького, а першим ректором став філолог Іван Рижський. Серед професорів у перші десятиліття існування університету переважали іноземці, головним чином німці, найвизначніші з яких — філософ Й. Б. Шад та історик Д. X. Роммель. Чисельність студентів у 19 ст. постійно зростала: у 1805 — 57, 1810 — 118, в 1860-х роках — приблизно 425, у 1887 — 1520.

Протягом певного часу Харківський університет користувався автономією з виборним ректором, але в 18201850-х роках його взято під суворий контроль (ректора призначав міністр освіти) з цензурою наукових видань і викладання. У 1863 р. університет відповідно до нового Статуту здобув часткову автономію.

У 19 — на початку 20 ст. Харківський університет мав 4 факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, медичний і юридичний. 1839 р. при ньому створено ветеринарну школу, яка згодом (1851) стала самостійним інститутом. Університет мав у своєму складі також лабораторії, клініки, астрономічну обсерваторію, ботанічний сад, бібліотеку. 1811 р. при ньому було засновано Філотехнічне товариство, а у другій половині 19 ст. Харківське математичне товариство, Харківське історико-філологічне товариство, Харківське медичне товариство, товариства дослідників природи, фізичне, хімічне, юридичне та ін. З ініціативи діячів університету з'явилися перші періодичні видання на Слобожанщині: «Харьковскій Еженедельникъ» (1812), «Украинскій Вестникъ» (18161819), «Харьковскія Известія» (18171823), «Украинскій Журналъ» (18241825) та ін. В перший період свого існування (18051835) університет здійснював вплив на організацію шкільництва на Слобожанщині. З 1874 р. університет видає «Учені записки». У 1831 році при Харківському імператорському університеті була відкрита та освячена Свято-Антоніївська церква.

Імператорський Харківський університет
Конструктивістський Дім проектів, 1930-ті до переїзду в нього університету.

Харківський університет відіграв помітну роль в українському національному відродженні, головним чином на початку, а також наприкінці 19 — на початку 20 ст. Ще до того як Київ став осередком українського національного життя в Наддніпрянщині, у середині 19 ст., тут велися дослідження народного побуту, історії та мови, розгорталася літературна діяльність, формувався україномовний театр. У другій половині 19 ст. Харківське історико-філологічне товариство розгорнуло широкі дослідження з історії та побуту Слобідської та Лівобережної України. Студенти об'єднувалися в українські громади (у яких брали участь, зокрема, Олександр Потебня, Василь Мова-Лиманський та ін.), висуваючи також політичні вимоги українського руху. За ініціативи професорів Миколи Сумцова, Дмитра Багалія,

Ювілейна монета на честь 200-річчя університету.

А. Зайкевича рада професорів університету висловилася проти цензури українських видань («Записка по вопросу о цензуре книг на малорусском языке»). 1906 р. університет присвоїв звання почесного доктора лідерам українського національного руху Михайлові Грушевському та Іванові Франку, а 1910 р. — авторці «Истории украинского народа» Олександрі Єфименко. В 1907 р. Микола Сумцов, Дмитро Багалій та Михайло Халанський почали читати в університеті лекції з народної словесності, історії України й мовознавства українською мовою.

У роки революції та громадянської війни 19171920 рр. в університеті велася боротьба між прихильниками української незалежності та проросійського курсу. Частина професорів, не згідних з новими політичними реаліями, покинула університет. Більшість українських професорів залишилася в Харкові. Вони продовжували працювати в організованих радянською владою на базі університету установах: в Академії теоретичних знань (19201921), Харківському інституті народної освіти (ХІНО, 19211930), Харківському інституті народного господарства, фізико-хімічному та юридичному інститутах. У 19321933 рр. на їхній базі відновлено Харківський державний університет (ХДУ), який складався з 7 факультетів: фізико-математичного, хімічного, біологічного, геолого-географічного, літературно-лінгвістичного, історичного (з філософським відділом) та економічного (з відділом економічної географії). 1936 р. ХДУ було присвоєно ім'я щойно померлого російського письменника Олексія Горького (хоча той за життя не мав ніякого відношення до університету). Під час німецько-радянської війни ХДУ було евакуйовано до міста Кизилорда в Казахстані, де він спільно з Київським університетом утворив Об'єднаний український державний університет. У 19431944 рр. ХДУ повернувся до Харкова (перший після звільнення міста навчальний рік розпочався 1 листопада 1943[3]). 1960 р. до університету був приєднаний на правах факультету іноземних мов Харківській педагогічний інститут іноземних мов. На 1977 р. у складі університету діяли наступні факультети та відділи: механіко-математичний, фізичний, фізико-технічний, геолого-географічний, економічний, історичний, філологічний, іноземних мов, радіофізичний, заочний та вечірній.

11 жовтня 1999 р. Президент України Леонід Кучма своїм указом, «ураховуючи значний внесок Харківського державного університету у підготовку висококваліфікованих фахівців та розвиток науки», надав йому статус національного та надав ім'я його засновника — Василя Назаровича Каразіна[4].

Станом на грудень 2020 р. у ХНУ ім. В.Н. Каразіна працювало 1804 штатних науково-педагогічних працівників та 161 науковець. Серед працівників університету — два академіки НАН України, три члени-кореспонденти НАН України, 293 доктори наук та 1061 кандидатів наук. Крім того, за сумісництвом працювали 515 науковців і практичних працівників, серед яких 26 академіків і членів-кореспондентів НАН України, 146 докторів наук і 227 кандидатів наук. В університеті навчається 17188 осіб.[5]

Ректори

  1. Рижський Іван Степанович (1805—1806, 1808—1811)
  2. Стойкович Афанасій Іванович (1807—1808, 1811—1813)
  3. Осиповський Тимофій Федорович (1813—1820)
  4. Джунковський Василь Якович (1821—1826)[6]
  5. Кроненберг Іван Якович (1826—1829, 1833—1836)
  6. Дудрович Андрій Іванович (1829—1830)[7]
  7. Єллінський Микола Іванович (1830—1833)
  8. Комлишинський Василь Сергійович (1836—1837)
  9. Павловський Андрій Федорович (1837—1838)
  10. Куніцин Олексій Васильович (1839—1841, 1849—1850, 1852—1853)
  11. Гулак-Артемовський Петро Петрович (1841—1849)
  12. Палюмбецький Олександр Іванович (1850—1852, 1872—1873)
  13. Фойгт Карл Карлович (1853—1859)
  14. Рославський-Петровський Олександр Петрович (1859—1862)
  15. Кочетов Володимир Якимович (1862—1872)
  16. Пітра Адольф Самойлович (1873—1881)
  17. Цехановецький Григорій Матвійович (1881—1884)
  18. Щелков Іван Петрович (1884—1890)
  19. Алексєєнко Михайло Мартинович (1890—1899)
  20. Лагермарк Герман Іванович (1899—1901)
  21. Куплеваський Микола Осипович (1901—1905)
  22. Рейнгард Людвиг Васильович (1905—1906)
  23. Багалій Дмитро Іванович (1906—1911)
  24. Нетушил Іван В'ячеславович (1912—1918)
  25. П'ятницький Порфирій Петрович (1918—1919)
  26. Левитський Володимир Фавстович (1919—1920)
  27. Пшеборський Антоній Павлович (1920—1922)
  28. Стрельбицький Семен Дементійович (1922—1924)
  29. Гаврилів Мирослав Степанович (1924—1930)
  30. Блудов Яків Семенович (1930—1934)
  31. Нехворостний (Нефоросний) Олексій Іванович (1934—1937)
  32. Гуревич Лазар Ізраїльович (1937—1938)
  33. Сазонов Олександр Васильович (1938—1942)
  34. Желеховський Андрій Володимирович (1941—1942)[8]
  35. Ветухів Михайло Олексійович (1942—1943)
  36. Русько Олексій Микитович (1942—1943)
  37. Барабашов Микола Павлович (1943—1945)
  38. Буланкін Іван Миколайович (1945—1960)
  39. Лаврушин Володимир Федорович (1960—1966)
  40. Хоткевич Володимир Гнатович (1966—1975)
  41. Тарапов Іван Євгенович (1975—1993)
  42. Свіч Василь Антонович (1993—1998)
  43. Бакіров Віль Савбанович (1998—2021)
  44. Кагановська Тетяна Євгенівна (з 2021)


Кампуси та корпуси

Університетське містечко

Майже ціле століття заклад перебував у первісних старих приміщеннях; будинок медичного факультету і гуртожиток збудував на власні кошти цукрозаводчик І. Харитоненко наприкінці XIX ст. Нові корпуси університету збудовано за ректорства Д. Багалія на початку XX ст. На 1932 рік побудови це був найвищий будинок не тільки Харкова, а й усієї України. З висотою 66 метрів будинок увійшов в історію як найвищий будинок свого часу.

Структура університету

Університет нараховує 21 факультет: біологічний; фізико-технічний; радіофізики, біомедичної електроніки та комп'ютерних систем; фізичний; комп'ютерних наук; філософський; математики й інформатики; географії, геології, рекреації та туризму; екологічний; економічний; іноземних мов; історичний; філологічний; медичний; хімічний; соціологічний; психології; юридичний; фізико-енергетичний; міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу.

Факультети

  • Біологічний
    • Кафедра біохімії
    • Кафедра ботаніки та екології рослин
    • Кафедра генетики та цитології
    • Кафедра зоології та екології тварин
    • Кафедра мікології та фітоімунології
    • Кафедра молекулярної біології та біотехнології
    • Кафедра фізіології людини та тварин
    • Кафедра фізіології та біохімії рослин
  • Географії, геології, рекреації і туризму
    • Кафедра фізичної географії та картографії
    • Кафедра соціально-економічної географії та регіонознавства
    • Кафедра географічного моніторингу та охорони природи
    • Кафедра геології
    • Кафедра гідрогеології
    • Кафедра мінералогії та петрографії
  • Екологічний
    • Кафедра екології та неоекології
    • Кафедра екологічної безпеки та екологічної освіти
    • Кафедра моніторингу, природокористування та попередження надзвичайних ситуацій
  • Економічний
    • Кафедра економіки та менеджменту
    • Кафедра економічної кібернетики та прикладної економіки
    • Кафедра економічної теорії та економічних методів управління
    • Кафедра міжнародної економіки
    • Кафедра маркетингу та менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності
    • Кафедра математичних методів в економіці
    • Кафедра статистики, обліку та аудиту
    • Кафедра фінансів та кредиту
  • Іноземних мов
    • Кафедра англійської мови
    • Кафедра англійської філології
    • Кафедра методики та практики англійської мови
    • Кафедра теорії та практики перекладу англійської мови
    • Кафедра німецької та французької мов
    • Кафедра німецької філології і перекладу
    • Кафедра романської філології і перекладу
    • Кафедра ділової іноземної мови та перекладу
    • Лінгвістичний центр
  • Історичний
    • Кафедра історії Росії
    • Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків
    • Кафедра історії України
    • Кафедра історіографії, джерелознавства та археології
    • Кафедра нової та новітньої історії
  • Комп'ютерних наук
    • Кафедра електроніки і систем управління
    • Кафедра моделювання систем і технологій
    • Кафедра теоретичної і прикладної системотехніки
    • Кафедра штучного інтелекту та програмного забезпечення
    • Кафедра безпеки інформаційних систем і технологій
    • Центр інформаційних технологій
  • Медичний
    • Кафедра акушерства та гінекології
    • Кафедра внутрішньої медицини
    • Кафедра гігієни та соціальної медицини
    • Кафедра загальної і клінічної імунології та алергології
    • Кафедра загальної і клінічної патології
    • Кафедра загальної практики-сімейної медицини
    • Кафедра педіатрії
    • Кафедра хірургічних хвороб
  • Математики і інформатики
    • Кафедра вищої математики та інформатики
    • Кафедра геометрії
    • Кафедра диференціальних рівнянь та керування
    • Кафедра математичної фізики й обчислювальної математики
    • Кафедра математичного аналізу
    • Кафедра математичного моделювання та програмного забезпечення
    • Кафедра теорії функцій і функціонального аналізу
    • Кафедра теоретичної механіки
    • Кафедра теоретичної та прикладної інформатики
  • Міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу
    • Кафедра економічної теорії
    • Кафедра міжнародних економічних відносин
    • Кафедра туристичного бізнесу
  • Психології
    • Кафедра загальної психології
    • Кафедра педагогіки
    • Кафедра прикладної психології
    • Кафедра психологічного консультування і психотерапії
  • Радіофізики, біомедичної електроніки та комп'ютерних систем
    • Кафедра біологічної та медичної фізики
    • Кафедра квантової радіофізики
    • Кафедра космічної радіофізики
    • Кафедра прикладної електродинаміки
    • Кафедра теоретичної радіофізики
    • Кафедра фізики надвисоких частот
    • Кафедра фізичної і біомедичної електроніки та комплексних інформаційних технологій
  • Соціологічний
    • Кафедра медіа-комунікацій
    • Кафедра методів соціологічних досліджень
    • Кафедра політичної соціології
    • Кафедра прикладної соціології та соціальних комунікацій
    • Кафедра соціології
    • Кафедра соціології управління та соціальної роботи
  • Фізико-енергетичний
    • Кафедра інформаційних технологій у фізико-енергетичних системах
    • Кафедра теплофізики та молекулярної фізики
    • Кафедра фізики нетрадиційних енерготехнологій та екології
  • Фізико-технічний
    • Кафедра експериментальної ядерної фізики
    • Кафедра електрофізики і радіаційних технологій
    • Кафедра загальної та прикладної фізики
    • Кафедра матеріалів реакторобудування
    • Кафедра теоретичної ядерної фізики
    • Кафедра фізики плазми
    • Кафедра фізичних технологій
  • Фізичний
    • Кафедра астрономії
    • Кафедра вищої математики
    • Кафедра експериментальної фізики
    • Кафедра загальної фізики
    • Кафедра теоретичної фізики імені академіка І. М. Ліфшиця
    • Кафедра фізики кристалів
    • Кафедра фізики низьких температур
    • Кафедра фізики твердого тіла
    • Кафедра фізичної оптики
  • Філологічний
    • Кафедра історії зарубіжної літератури та класичної філології
    • Кафедра історії російської літератури
    • Кафедра історії української літератури
    • Кафедра журналістики
    • Кафедра загального та прикладного мовознавства
    • Кафедра російської мови
    • Кафедра української мови
  • Філософський
    • Кафедра валеології
    • Кафедра політології
    • Кафедра теорії культури і філософії науки
    • Кафедра теоретичної і практичної філософії
    • Кафедра українознавства
  • Хімічний
    • Кафедра неорганічної хімії
    • Кафедра органічної хімії
    • Кафедра прикладної хімії
    • Кафедра фізичної хімії
    • Кафедра хімічної метрології
    • Кафедра хімічного матеріалознавства
  • Юридичний
    • Кафедра державно-правових дисциплін
    • Кафедра кримінально-правових дисциплін
    • Кафедра правосуддя
    • Кафедра цивільно-правових дисциплін
    • Кафедра конституційного, муніципального і міжнародного права
    • Юридична клініка
  • Каразінська школа бізнесу
  • Навчально-науковий інститут «Каразінський банківський інститут»
  • Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»

Наукові установи

Заклади культури та дозвілля

Штамп дореволюційної нотної бібліотеки
  • Кафедра фізичного виховання та спорту
  • Спортивно-оздоровчий табір «Фігуровка»
  • Тенісний клуб «Унікорт»
  • Шахово-шашковий клуб

Духовні заклади

  • Університетська Свято-Антоніївська православна церква

Наукова діяльність

Наукова діяльність з ряду напрямків організована в науково-дослідних установах університету, таких як Науково-дослідний інститут астрономії, Біологічна станція, Ботанічний сад, Група радіоційної динаміки, Інститут високих технологій, Науково-дослідний інститут біології, Науково-дослідний інститут хімії.

Відомі випускники та професори

В Харківському університеті викладав лауреат Нобелівської премії 1962 року з фізики Лев Ландау, навчалися біолог Ілля Мечников, лауреат премії з медицини 1908 року, а також, імовірно, Саймон Кузнець[9][10][11][12][13][14], нобелівський лауреат 1971 року з економіки (за іншими даними Кузнець навчався у Харківському комерційному інституті[15], сучасним спадкоємцем якого є Харківський національний економічний університет).

Випускник університету, нобелівський лауреат Ілля Мечников.
Викладач університету, нобелівський лауреат Лев Ландау.
Юзеф Пілсудський навчався на медичному факультеті (виключений за участь у студентських виступах).

Видатними професорами університету до 1917 були:

На медичному факультеті викладали — В. Дрейсіг, Л. Ванноті, В. Лямбль, І. Книгін, І. Троїцький; крім них,

та інші.

Серед видатних випускників університету у різні часи були: математики М. Остроградський, В. Стєклов, О. Погорєлов, статистик П. Кеппен, логік П. Порецький, економісти М. Туган-Барановський, Б. Мартос, астрономи О. Струве, В. Фесенков, Й. Сикора, біохімік О. Данилевський, хімік-органік О. Ельтеков, ботанік М. Турчанинов, зоологи С. Медведєв, В. Заленський; лікар Ф. Цицурін, психіатр О. Ющенко, філологи О. Потебня, В. Григорович, Ю. Шевельов, історики М. Костомаров, Д. Яворницький, соціолог М. Ковалевський, юрист-міжнародник В. Корецький, фізики І. Ліфшиць, А. Загородній, Б. Вєркін, геолог Є. Лазаренко, композитори С. Богатирьов, П. Сокальський, поет і прозаїк В. Сосюра, художник Г. Семирадський, архієпископ Іоанн (Максимович), володарка премії «Оскар» В. Каринська, археолог М. Рудинський, громадсько-культурні діячі та письменники Б. Грінченко, Д. Нитченко, олімпійські чемпіони І. Целовальников, В. Савон та інші. Студентами та екстернами Харківського університету були такі відомі люди, як Ю. Пілсудський, М. Старицький, М. Лисенко, О. Гончар, П. Єфименко, Б. Кістяковський, Ю. Кнорозов, Б. Чичибабін, М. Бобровников, М. Гайсинський, Є. Нейман, Й. Бернштейн, М. Гуревич, Ш. Мандельбройт, І. Дунаєвський.

За радянської влади в ХДУ продовжували працювати відомі вчені дореволюційного періоду. Крім них,

Викладачі ХДУ А. Коцевалов, О. Парадиський, М. Ветухів, Х. Рябокінь, В. Державин, М. Оглоблин-Глобенко, Д. Соловей, Ю. Шевельов, П. Шулежко після 1943 р. виїхали в еміграцію.

Нагороди та репутація

За часів СРСР Харківський університет одержав Орден Трудового Червоного Прапора, Орден Жовтневої Революції та Орден Дружби народів.

Згідно з оцінками якості навчання університет займав сьоме (Компас, 2009 р.) та четверте місце (Дзеркало тижня, 2007 р.) в Україні[16][17]. Згідно з одним з рейтингів провідних університетів світу (Webometrics, 2009 р.), Харківський університет займав шосту позицію серед університетів України та 2570 місце у світі[18]. В галузі менеджменту та економіки університет зайняв восьме місце, у правознавстві — дев'яте, в інженерно-технічних спеціальностях — десяте, в інформаційних технологіях — восьме місце в Україні згідно з рейтингом «Компас» 2009 р.[19] Харківський університет займає друге місце в Україні за кількістю публікацій та цитувань у науковій базі даних Scopus та за індексом Гірша[20]. За рейтингом QS World University Rankings 2018 року зайняв позицію з 401 по 410 ВНЗ світу[21]. Згідно з рейтингом провідних університетів світу «Webometrics» 2016 року, Харківський університет займав третю позицію серед університетів України та 1694 місце у світі[22].

Місце Харківського університету в рейтингах університетів України:

Рейтинг2007200820092010
Компас9[23]9[23]7[24]8[25]
Дзеркало тижня/ЮНЕСКО4[26]5[27]3[28]-
Деньги4[29]3[30]3[31]-
Кореспондент.net6[32]-
Webometrics5[33]
4 International Colleges & Universities4[34]

Масштабний дослідницький центр QS Quacquarelli Symonds оприлюднив щорічний рейтинг найкращих університетів Європи, Середньої Азії та країн, що розвиваються, на 2022 рік. До списку потрапив й Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна  який зайняв 69 місце. [35]

Див. також

Примітки

  1. Directory of Open Access Journals — 2003.
  2. Кабінет Міністрів України; Постанова від 29.07.2009 № 799. Архів оригіналу за 20.06.2013. Процитовано 11 серпня 2017.
  3. Журавский Ю. И., Зайцев Б. П., Мигаль Б. К. Харьковский университет в годы Великой Отечественной войны. — Харьков, 1989. — С. 101.
  4. Указ Президента України № 1313/99 «Про надання статусу національного Харківському державному університету» від 11.10.1999
  5. Звіт ректора професора В.С. Бакірова про результати роботи у 2020 році.
  6. Джунковський Василь Якович. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 21 грудня 2012.
  7. http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Bulgarien/XIX/1820-1840/Venelin/primtext1.phtml#53
  8. Під час німецької окупації.
  9. Goldthwaite, Richard; Abramovitz M. (1986). Association Notes: In Memoriam: Frederic C. Lane 1900-1984, Simon Kuznets 1901-1985. The Journal of Economic History 46 (1): 239–246. Процитовано 4 лютого 2012.
  10. Weyl, E. Glen (2007). Simon Kuznets: Cautious Empiricist of the Eastern European Jewish Diaspora (PDF). Harvard University Society of Fellows; Toulouse School of Economics. с. 8. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 4 лютого 2012.
  11. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Про університет. Історична довідка. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 4 лютого 2012.
  12. Perlman, Mark (2001). Schumpeter and Schools of Economic Thoughts. У Chaloupek, Günther; Guger, Alois; Nowotny, Ewald. Ökonomie in Theorie und Praxis: Festschrift für Helmut Frisch (German and English) (вид. German). Springer. с. 286. ISBN 3540422404.
  13. Pressman, Steven (2006). Fifty Major Economists. Routledge. с. 181. ISBN 0415366488.
  14. Simon, Kuznetz (2011). У Weyl, E. Glen; Lo, Stephanie H. Jewish Economies: Development and Migration in America and Beyond I. Transaction Publishers. с. xix. ISBN 1412842115.
  15. Бєлгородський дослідник Володимир Московкін, виходячи з документів, що підтверджують навчання пана Кузнеця в Харківському комерційному інституті, робить висновок, що в Харківському університеті той паралельно навчатися не міг. Див. Московкин В. М., Михайличенко Д. Ю. Экономическая система д-ра Шумпетера, излагаемая и критикуемая Саймоном Кузнецом. Харьков, 2013. Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.(рос.)
  16. Загальний рейтинг ВНЗ. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 14 грудня 2009.
  17. Дзеркало тижня № 11 (640) 24 — 30 березня 2007. Архів оригіналу за 22 червня 2007. Процитовано 14 грудня 2009.
  18. University Ranking in Ukraine // Webometrics Ranking of World Universities. Архів оригіналу за 26 квітня 2010. Процитовано 14 грудня 2009.
  19. Компас, 2009. Архів оригіналу за 19 травня 2010. Процитовано 17 грудня 2009.
  20. Рейтинг вищих навчальних закладів України за показниками наукометричної бази даних Scopus станом на 06.07.2010. Архів оригіналу за 05.08.2010. Процитовано 22.07.2010.
  21. QS World University Rankings 2018. Top Universities (англ.). 1 лютого 2017. Процитовано 22 листопада 2018.
  22. University | Ranking Web of Universities
  23. Загальний рейтинг ВНЗ 2007—2008. Архів оригіналу за 19 травня 2010. Процитовано 27 травня 2010.
  24. Загальний рейтинг ВНЗ 2009. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 14 грудня 2009.
  25. Загальний рейтинг ВНЗ 2010. Архів оригіналу за 15 квітня 2011. Процитовано 27 травня 2010.
  26. Архівовано 22 червня 2007 у Wayback Machine. Дзеркало тижня № 11 (640) 24 30 березня 2007
  27. «Зеркало недели» № 16 (695) 26 апреля 2008 г. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 27 травня 2010.
  28. «Зеркало недели» № 19 (747) 30 мая 2009 г. Архів оригіналу за 27 травня 2010. Процитовано 27 травня 2010.
  29. Общий рейтинг ВУЗов Украины 2007
  30. Общий рейтинг ВУЗов Украины 2008
  31. Общий рейтинг ВУЗов Украины 2009
  32. «Корреспондент» № 15 (254) от 21 апреля 2007 г. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 27 травня 2010.
  33. Webometrics Ranking of World Universities. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 27 травня 2010.
  34. 4 International Colleges & Universities 2010
  35. Зимові канікули, рейтинг вишів та суди через відсторонення вчителів – підсумки тижня в освіті. 24 Канал (укр.). Процитовано 17 грудня 2021.
  36. База даних малих космічних тіл JPL: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (англ.).

Джерела

Література

  1. (рос.) Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета. — Харьков, 1893—1904. — Т. 1—2.
  2. (рос.) Багалей Д., Сумцов М., Бузескул В. Краткий очерк истории Харьковского Университета за первые сто лет его существования. — Харьков, 1905.
  3. Гаташ В. Університет — матриця майбутнього[недоступне посилання з липня 2019] // Дзеркало тижня. — 2005. — № 3 (531). — 29 січня.
  4. Короткі нариси з історії Харківського державного університету, 1805—1904. — Харків, 1940.
  5. Оглоблин-Глобенко М. Харківському Університету 150 років // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1958. — Т. 167.
  6. (рос.) Харьковский государственный університет имени А. М. Горького за 150 лет. — Харьков, 1955.
  7. Харківський університет за 200 років. — Харків, 2004.
  8. Харківський університет (1917—1941 рр.) у спогадах його викладачів та вихованців / [уклад.: В. Ю. Іващенко та ін. ; наук. ред. В. Ю. Іващенко] ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Харків: Вид-во ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2016. — 431 с. ; 26 см. — Текст укр., рос. — Бібліогр. у комент.: с. 291—359 та в підрядк. прим. — Імен. покажч.: с. 360—426. — 100 пр. — ISBN 978-966-285-331-5
  9. Журавский Ю. И., Зайцев Б. П., Мигаль Б. К. Харьковский университет в годы Великой Отечественной войны. — Харьков, 1989.
  10. Кравченко В. В. Україна, Імперія, Росія (вибрані статті з модерної історії та історіографії). — К., 2011. — 544 с. Університет для України
  11. Балишев М.А., Мащенко О.М. Харківський університет: Історичний екскурс за архівними документами. Науково-довідкове видання. Харків: СПДФО Яковлева, 2004. 202 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.