Інгленд-Мару

Історія
Японія
Назва:	Інгленд-Мару
Власник:	Kawasaki Kisen; Kokusai Kisen; Yamashita Kisen ; Імперська армія Японії;
Будівник:	Kawasaki Dockyard
Будівельний номер:	468
Закладений:	28 липня 1919
Спуск на воду:	22 жовтня 1919
Завершений:	18 листопада 1919
Доля:	17 травня 1943 потоплене при слідуванні від Палау до Рабаулу
Основні характеристики
Тип:	вантажне
Тоннаж:	5829 GRT
Довжина:	117,3 м
Ширина:	15,5 м
Двигуни:	1 парова машина потрійного розширення, 437 к.с. (на гвинті)
Швидкість:	10 вузлів

Інгленд-Мару – транспортне судно, яке під час Другої японо-китайської та Другої Світової воєн прийняло участь у операціях японських збройних сил в Китаї, у Бірмі та в архіпелазі Бісмарка.

17.05.43

Район загибелі Інгленд-Мару

Передвоєнна історія

Інгленд-Мару спорудили в 1919 році на верфі Kawasaki Dockyard у Кобе для Kawasaki Kisen. У зв’язку З 1924-го його використовувала компанія Kokusai Kisen.[1]

Судно мало широкий діапазон рейсів та відвідувало Північну та Південну Америки, Атлантику, Африку, Середземне та Балтійське моря.

27 жовтня 1935-го британське судно Berwindlea під час шторму сіло на грунт біля острова Дедменс (острови Магдалена у затоці Святого Лаврентія). Інгленд-Мару встигло прибути на місце аварії, проте не змогло підійти впритул до Berwindlea. Тоді з японського судна спустили шлюпку, котра врятувала екіпаж британського корабля.[2]

Операція в Китаї

У 1937 році почалась Другої японо-китайська війна. Як наслідок, Імперська армія Японії зафрахтувала Інгленд-Мару.

12 серпня 1937 судно вийшло із Кобе маючи на борту батальон (без двох рот) 40 піхотного полку. 17 серпня воно висадило його в Таку поблизу Тяньцзіня.

30 жовтня 1937 Інгленд-Мару покинуло Осаку із військовослужбовцями 150-го піхотного полку нещодавно сформованої 114-ї піхотної дивізії та прибуло до островів Гото біля західного узбережжя Кюсю. Тут утворили конвой із 16 суден, який 3 листопада вийшов у море та попрямував до узбережжя центрального Китаю. 5 листопада конвой досяг затоки Ханчжоувань, маючи завдання висадити десант в тилу китайських військ, котрі вже майже три місяці вели битву за Шанхай. На той час китайці зазнали невдачі у боях Дачанг і зняли з узбережжя раніше розташовані там сили, що дозволило японцям безперешкодно висадитись на північному березі затоки. Втім, через проблеми з висадковими засобами висадка затягнулась до 10 листопада.

У 1938-му Імперська армія повернула судно у розпорядження цивільного власника, яким з цього року стала Yamashita Kisen, котра використовувала Інгленд-Мару на рейсах до Північної та Південної Америки.

Операція у Бірмі

7 грудня 1941-го судно знову реквізували для потреб Імперської армії Японії.

14 квітня Інгленд-Мару та ще 31 судно вийшли із Сінгапуру та попрямували до Рангуну. 19 квітня вони прибули сюди та приступили до висадки доставлених частин, передусім 56-ї змішаної бригади.

17 травня Інгленд-Мару та ще кілька суден полишили порт Белаван-Делі поблизу Медану (Суматра), маючи на борту австралійських та голландських полонених. 20, 24 та 27 травня конвой побував у Вікторі-Пойнт (наразі Каусаунг), Мергуй (Мйой) та Шинб’юб’їн (біля Тавой) на західному узбережжі перешийку Кра, де вивантажив у кожному із зазначених пунктів по тисячі полонених.

1 червня Інгленд-Мару разом зі ще трьома суднами вирушило назад. Під час переходу в Малаккській протоці англійський підводний човен потопив один із транспортів, проте Інгленд-Мару 8 червня успішно досягнуло Сінгапуру.

В серпні та вересні Інгленд-Мару здійснило ще два рейси з військовополоненими, проте на цей раз доставило їх із Сінгапуру до Такао (наразі Гаосюн на Тайвані).

Рейс до Рабаулу

Наприкінці квітня 1943-го судно вирушило у рейс до Рабаулу – головної передової бази у архіпелазі Бісмарка, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. 28 квітня – 6 травня воно разом з конвоєм K-428 перейшло із японського порту Саєкі до Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів).

12 травня у складі конвою P-512 воно рушило далі, маючи на борту 1500 військовослужбовців, зокрема зі складу 31-ї окремої зенітної роти (Independent Field Antiaircraft Artillery Company), 22-ї та 23-ї польових рот малокаліберної артилерії (Field Machine Cannon Company).

О 18:00 17 травня в районі за дві сотні кілометрів на північний схід від острова Манус (острови Адміралтейства) конвой атакував підводний човен Grayback, який торпедував та потопив Інгленд-Мару. Разом із судном загинули 232 військовослужбовці та 13 членів екіпажу. Також була втрачена матеріальна частина 31-ї окремої зенітної роти (кулемети 7,7-мм) і рот малокаліберної артилерії (по 6 20-мм гармат у кожній роті), їх автомобілі та коні.[3]

Примітки

http://www.combinedfleet.com/England_t.htm

England Maru (+1943).
CREW OF 16 RESCUED AS SHIP HITS ROCKS; British Freighter Berwindlea on Deadman Island in Gulf of St. Lawrence. WAS BOUND FOR NEW YORK Had Cargo of Pulpwood -- Struck in Fog -- Men Taken Off by Halifax Salvage Tug. (Published 1935). The New York Times (амер.). 28 жовтня 1935. ISSN 0362-4331. Процитовано 30 листопада 2020.
Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 30 листопада 2020.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] England Maru (+1943).

[2] CREW OF 16 RESCUED AS SHIP HITS ROCKS; British Freighter Berwindlea on Deadman Island in Gulf of St. Lawrence. WAS BOUND FOR NEW YORK Had Cargo of Pulpwood -- Struck in Fog -- Men Taken Off by Halifax Salvage Tug. (Published 1935). The New York Times (амер.). 28 жовтня 1935. ISSN 0362-4331. Процитовано 30 листопада 2020.

[3] Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 30 листопада 2020.