Інженер-генерал-полковник

Інженер-генерал-полковник (лат. ingenium — «здібність», «винахідливість»; і лат. generalis — загальний, спільний; і «полковник») — військове звання вищого (генеральського) офіцерського інженерного складу у деяких країнах, зокрема у СРСР в (1943—1971).

СРСР
Інженер-генерал-полковник
Інженерно-берегова служба ВМС СРСР
НашивкиРадянські військові звання
Існування1943-1971
Категорія званьГенерали і адмірали
Корабельний склад ВМСАдмірал
Берегова служба ВМСГенерал-полковник берегової служби (1943—1952)
Сухопутні війська/ВПСГенерал-полковник
Військово-інженерний корабельний склад ВМСІнженер-адмірал
Військово-інженерний склад сухопутних силГенерал-полковник інженерно-технічної служби

Інженер-генерал-полковник — військове звання генеральського і адміральського складу інженерно-берегової служби ВМС СРСР в 1943–1971. Еквівалентом звання серед командного складу в сухопутних силах було звання генерал-полковник, а ВМС — адмірал; серед інженерно-технічного корабельного складу ВМС — інженер-адмірал, а серед інженерно-технічного складу сухопутних сил генерал-полковник інженерно-технічної служби.

Інженер-генерал-полковник був вище за рангом ніж інженер-генерал-лейтенант.

Передумови появи

Введені в 1935 році персональні військові звання різнилися у різних службах. В 1940 році підчас введення генеральських та адміральських звань для командного складу, відбулася часткова уніфікація[1]. Для корабельного складу інженерно-технічної служби РСЧФ вводяться звання наближені до звань командного складу флоту, але з додаванням слова «-інженер» попереду[2]. Наступний етап уніфікації військових звань різних складів відбувається у РСЧА та РСЧФ в 1942—1943 роках.

Введення (1943)

У 1942/43 роках відбувається уніфікація військових звань різних складів та служб РСЧА та РСЧФ. Вищий начальницький склад почав отримувати генеральські звання, а середній та молодший начальницькі складі почали отримувати військові звання за зразком з командним складом[3].

В інженерно-береговій службі Військово-морських сил в 1943 році були введені генеральські звання, за зразком зі званнями берегової служби, але з додаванням слова «інженер-» на початку звання.

Скасування (1971)

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18.11.1971 року № 2319-VIII «Про військові звання офіцерського складу Збройних Сил СРСР» відбувається чергова уніфікація військових звань.

Серед іншого, змінам піддалися звання старших та молодших офіцерів інженерно-корабельного та інженерно-берегового складу. Звання, які починалися зі слова «інженер-», замінювалися на нові аналогічні корабельному складу, з додаванням «-інженер» наприкінці звання. Внаслідок цього інженер-генерал-полковники стають генерал-полковниками-інженерами[4].

Такі ж процеси відбувалися в сухопутних силах та авіації, де скасовуються додавання до звання «інженерно-технічної служби», замість нього додавалася приставка до звання «-інженер». Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 18 листопада 1971 року № 846 «Про затвердження Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР» генерал-полковники інженерно-технічної служби та інженер-генерал-полковники стали вважатися у військовому званні генерал-полковник-інженер) [5][6].

Знаки розрізнення (1943—1971)

Згідно з указами Президії Верховної Ради від 6 січня 1943 року «О введенні нових знаків розрізнення для особового складу Червоної Армії»[7] та від 15 лютого 1943 року «О введенні нових знаків розрізнення для особового складу ВМФ»[8], вводяться нові однострої, та нові знаки розрізнення. Замість петлиць вводяться погони, на яких стали розміщуватися знаки розрізнення. Знаки розрізнення майже збігалися з імперськими.

Погони інженерно-берегової служби були шестикутні, вкриті срібним галуном (у корабельного складу та у береговій службі золоті) з чорною облямівкою та з сріблястими ґудзиками. На погонах розміщувалися золотисті п'ятипроменеві зірочки (у корабельного складу та у береговій службі сріблясті) відповідно званню, та золотиста «технічна емблема».

Погони інженер-генерал-полковника мали притаманний генералам візерунок у вигляді «зигзаг». На кожному погоні розташовувалося по три металеві зірочки.

Цікаві факти

На початку 1943 року в СРСР за знаки розрізнення були введені погони, знаки розрізнення яких здебільшого були оновленою версією попередніх імперських (використовувалися в Імперії до 1917 року, а в Добровольчих арміях до 1922 року, а в емігрантському середовищі до середини ХХ століття). Знаки розрізнення радянського інженер-генерал-полковника майже співпадали зі знаками розрізнення інженер-генерала Корпусу шляхів сполучень зразку 1809 року. Ця відповідність була порушена у 1827 році, при введенні знаків розрізнення в усіх родах військ Збройних сил та Флоту уніфікованих з цивільними чинами. Знаки розрізнення генеральських чинів починалися з двох зірочок, так як одна зірочка відповідала цивільному чину V класу статський радник, відповідність якому серед військових чинів (бригадир до 1796, капітан-командор до 1827) була відсутня. Тому знаки розрізнення радянського інженер-генерал-полковника мали збіг зі знаками розрізнення імперського інженер-генерал-лейтенанта зразку 1827 року (зірочки мали інше розташування).

Примітки
  1. Указ от 7 мая 1940 года «Об установлении воинских званий высшего командного состава Красной Армии»
  2. Указ от 7 мая 1940 года «Об установлении воинских званий высшего командного состава Военно-Морского Флота»
  3. Ганичев 1989:75—144.
  4. Ганичев 1989:94—144.
  5. Постановление от 18 ноября 1971 г. №846 «Об утверждении положения о прохождении воинской службы офицерским составом Вооруженных сил СССР»
  6. Ганичев 1989:96—144.
  7. Приказ НКО СССР от 15 января 1943 года № 25 «О введении новых знаков различия и об изменениях в форме одежды Красной Армии»
  8. Указ от 15 февраля 1943 года «О введении новых знаков различия для личного состава Военно-Морского Флота СССР»

Джерела
  • Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — С. 572. — 300 000 прим. (рос.)
  • Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — С. 1028. — 1 000 000 прим. (рос.)
  • Мурашев Г.А. Титулы, чины, награды. 3-е издание. — СПб. : ООО «Издательство «Полигон», 2003. — 347 с. — (Историческая библиотека) — 10 000 прим. — ISBN 5-89173-148-7. (рос.)
  • Военный энциклопедический словарь. Издание второе / Маршал Советского Союза С. Ф. Афромеев — председатель. — М. : Воениздат, 1986. — 863 с. — 150 000 прим. (рос.)
  • Ганичев П.П. Воинские звания. — М. : ДОСААФ, 1989. — 144 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0073-4. (рос.)


Молодше звання
Інженер-генерал-лейтенант
Інженерно-береговий склад ВМС
СРСР
(1943—1971)
Інженер-генерал-полковник		 Старше звання
-
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.