Іновроцлавське воєводство

Іновро́цлавське воєво́дство (лат. Palatinatus Iuniuladislaviensis, пол. Województwo inowrocławskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало з 14 століття до 1772 року. Створене на основі земель Іновроцлавського князівства. Входило до складу Великопольської провінції. Належало до регіону Великопольща, історичної області Куявія. Розташовувалося в західній частині Речі Посполитої, на півночі Великопольщі. Головне місто — Іновроцлав. Очолювалося іновроцлавськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у містечку Радзеїв. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 5 повітів. Станом на 1772 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&&05877.01300005877,13 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&&&051507.&&&&0051 507 осіб. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу округи Нетце королівства Пруссія, а з 1807 року — до провінції Західна Пруссія. До 1420 року називалося Гнівко́вським воєводством (пол. Województwo gniewkowskie), центром якого було місто Гнівково.

Іновроцлавське воєводство
пол. Województwo inowrocławskie лат. Palatinatus Iuniuladislaviensis
Герб
Адм. центр	Іновроцлав
Країна	Корона Королівства Польського
Регіон	Великопольська провінція
Населення
- повне	51 507 осіб (1790)
Площа
- повна	2900 км²
Дата заснування	14 століття
Дата ліквідації	1772
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іновроцлавське воєводство