Інститут Фізметодів Лікування ім. Воровського

1912 року за проектом інженера І.Якубовича у Чернігові з північно-східного боку колишньої Олександрівської площі з`явилось муроване, двоповерхове приміщення. Це був будинок чотирикласної народної школи. Центральний вхід прикрашав чотириколонний портик доричного ордеру, на який спирався балкон. Фронтон було споруджено у стилі українського бароко, на другому поверсі встановили шестигранні вікна. Своєрідний вигляд українського народного стилю надавали споруді ліпний та орнаментальний декори.

Згодом у цьому приміщенні відкрився Інститут Фізичних Методів Лікування імені Воровського - всеукраїнська медична установа. Організатором і керівником виступив місцевий лікар Р. Караєв.

Медична ситуація на той час в Чернігові була критична - бушувала епідемія туберкульозу. У рік заснування інституту в місті померли 586 осіб, чоловіків — 58,6%, 30% — від заразних хвороб, 32,8 % — осіб до 19 років. Тому відкриття нового медичного закладу було, як ніколи, доречне. За статистикою 1925 р. в Інституті на лікуванні перебували 1212 осіб, 872 з них виписались по одужанню.

Тут лікувались не тільки чернігівці. Сюди прибували хворі за направленням Наркомату охорони здоров`я СРСР з 12 округів. Особливо цей оздоровчий заклад полюбляли шахтарі Донбасу.

У стаціонарному відділенні було 55 ліжок, курс лікування тривав півтора місяця. Хворі приймали ванни загальні та місцеві, вкутування, душ "Шарко", а також дощовий і шотландський душі, ванни — кисневі, вуглекислі, медикаментозні, повітряні, гідроелектричні. Лікували також глиною. Цю процедуру, вперше в Радянському Союзі, запровадив лікар Караєв і саме у Чернігові.

В Інституті лікували хворих на захворювання сердцево-судинної системи, порушення всіх видів обміну речовин, захворювання крові, хвороби суглобів, захворювання нервової системи, захворювання периферійної нервової системи, жіночих статевих органів. Хворих лікували висококваліфіковані лікарі - невропатолог Кільчевська, терапевт Ковальський, гінеколог Іванов, хірург Маслов.

Путівка на стаціонарне лікування коштувала 125 рублів, членам профспілок — 95, амбулаторне лікування — 30 рублів.

Згодом оздоровчій заклад набув такої популярності, що місць в обох відділеннях не вистачало, доводилось записуватись в черги.

З 1931 року Інститут Фізметодів Лікування був затверджений як всеукраїнський курорт. Додатково були виділені палати у приміщенні колишнього будинку губернатора. Кількість стаціонарних ліжок збільшили до 300. Роботу організували у дві зміни. Встановили сучасні, на той час, фізіотерапевтичні апарати, серед них і такі рідкісні, як струмінь Ледюка, застосовувались конденсаторні розряди. Всього було отримано 27 фізіотерапевтичних одиниць за 3 роки.

У 1933 році в Інституті пройшли лікування 2725 хворих, за 9 місяців, 1934 року - 3544. Окрім грязелікування, тут, також, вперше було застосовано лікування сіркою і парафіном і грязегальванізація.

26 січня 1935 року Інститут закрили, а головний лікар — Караєв відбув до Одеси. Але вже 1 червня здравницю поновили, проте стаціонар лише для працівників радянських і партійних органів. Амбулаторно ж отримували лікування всі жителі міста.

З 1939 року і до початку німецько-радянської війни Інститут Фізметодів Лікування очолював лікар Д. Фрідбург. У цей період функціонував фізіотерапевтичний стаціонар на 30 ліжок, а також відпускались процедури амбулаторним хворим.

Після війни інститут не відновлювали.

У 1950 році в приміщенні колишнього Інституту організували фізіотерапевтичне відділення обласної лікарні, яке функціонувало до 1966 року, а потім його передали місту, оскільки обласна лікарня отримала нову будівлю.

До 1978 року в будівлі Інституту містилась третя поліклініка, потім сюди переїхала перша. У зв`язку з тим, що у місті була відкрита лікарня №2, кількість лікувальних кабінетів першої поліклініки у цій будівлі різко зменшили.