Інститут святого Станіслава

Інститут святого Станіслава (словен. Zavod svetega Stanislava) — словенський католицький навчальний заклад. Розташований у Шентвиді. Початок процесу створення сягає кінця XIX століття, коли єпископ Любляни Антон Бонавентура Єгліч запропонував ідею відкриття першої повноцінної словеномовної старшої середньої школи. Після багатьох складнощів, пов'язаних з відмовою міської влади дати дозвіл на будівельні роботи в центрі міста, 16 липня 1901 Єгліч заклав перший камінь у будівництво закладу. Через чотири роки, 21 вересня 1905, будівельні роботи було завершено; навчальний заклад було названо на честь святого Станіслава Костки.[1]

Інститут святого Станіслава
Інститут святого Станіслава
46°05′50″ пн. ш. 14°28′18″ сх. д.
Тип інститут
Країна  Словенія
Розташування Любляна
Засновано 1905
Засновник Антон Бонавентура Єгліч
Адреса Štula 23
1210 Любляна Шентвид, Словенія
Сайт en.stanislav.si
 Інститут святого Станіслава у Вікісховищі

Словеномовна старша середня школа діяла до 28 квітня 1941, коли німецька влада експропріювала в неї будівлю. Викладачі та учні не могли в ній проводити заняття протягом трьох років. Під час Другої світової війни на території школи знаходилось відділення гестапо.[2] Після завершення війни будівля школи слугувала місцем концентрації захоплених у полон бійців Словенського домобранства, більшість з яких пізніше була страчена: частина — у Шентвиді (поховані у братській могилі за Шентвидським цвинтарем),[3] частина — на Куцій долині, (словен. Kucja dolina),[4][5][6] частина — на Кочевському Розі.[3]

Далі будівля використовувалась військовими — була сховищем для бійців Югославської Народної Армії, які у 1991 залишили її в поганому стані.[7]

Після здобуття незалежності Словенією у 1991 будівля знову повернулася під управління Католицької церкви. Тут почала проводити навчання класична єпископальна середня школа (словен. Škofijska klasična gimnazija). З 1 вересня 1993 в будівлі школи розміщений інститут.

Крім єпископальної середньої школи (нині Інститут св. Станіслава), в будівлі знаходяться також Єгліцький студентський гуртожиток, студентський гуртожиток імені Янеза Франчішка Гнідовця, музична школа, Словенський дім, дошкільний заклад Доброго Пастиря та початкова школа Алоїзія Шуштара.

17 травня 1996 в рамках апостольської подорожі до Словенії Папа Римський Іоанн Павло ІІ відвідав Інститут св. Станіслава.[8]

Директори
  • Борут Кошир (1993—2000)
  • Антон Ямник (2000—2006)
  • Роман Глобокар (2006—2018)
  • Тоне Чешен (з 2018)

Примітки
  1. Koneczny, Feliks. 1918. Polska w kulturze powszechnej. Kraków: Krakowska Ekspozytura Biura Patronatu dla Spółek Oszczęd i Pożyczek, p. 137.
  2. Griesser-Pečar, Tamara. 2007. Razdvojeni narod: Slovenija 1941-1945: okupacija, kolaboracija, državljanska vojna, revolucija. Ljubljana: Mladinska knjiga, p. 177.
  3. Šentvid Mass Grave no. 1 on Geopedia
  4. Dežman, Jože. 2009. Poročilo Komisije vlade Republike Slovenije za reševanje vprašanj prikritih grobišč: 2005-2008. Ljubljana: Družina.
  5. Ferenc, Mitja, & Ksenija Kovačec-Naglič. 2005. Prikrito in očem zakrito: prikrita grobišča 60 let po koncu druge svetovne vojne. Celje: Muzej novejše zgodovine Celje, p. 73.
  6. Big Brezar Shaft Mass Grave on Geopedia
  7. St. Stanislaus Institute website, History Архівовано 2012-03-17 у Wayback Machine.
  8. Saint Stanislav’s Institution. en.stanislav.si. Процитовано 5 жовтня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.