Шентвид

Шентвид (словен. Šentvid; Šent Vid nad Ljubljano, нім. Sankt Veit)[1][2] — незалежне поселення до 1974; з 1974 входить до складу Любляни. Розташоване на території Верхньої Крайни. Є центром району Шентвид (словен. Četrtna skupnost Šentvid) общини Любляна.

Шентвид
Šentvid
—  Поселення  —
Шентвид
Вид Шентвид
Координати: 46°05′50″ пн. ш. 14°27′59″ сх. д.
Країна  Словенія
Регіон Верхня Крайна
Муніципалітет Любляна
Висота над р.м. 316 м 
Шентвид

Назва

Вперше згадується в письмових джерелах у 1262 як plebanus Sancti Viti. Словенський варіант назви — Šentvid — поєднує в собі слова šent (святий) та Vid (Віт) (Святий Віт), таким чином посилаючись на парафіяльну церкву.[3] В минулому поселення було відоме також як Šent Vid nad Ljubljano (Святий Віт над Любляною).[1] В Німеччині поселення було відоме під назвою Sankt Veit.[2]

Географія

Центральна вулиця Шентвида носить назву вулиця Прушника (словен. Prušnikova ulica); названа на честь словенського партизана з Каринтії Карела Прушника.[4] До 1977 вулиця була частиною Целовецького шляху (словен. Celovška cesta), який є однією з головних транспортних артерій Любляни. Нині Целовецький шлях перетинає центральну частину Шентвида з західного боку.

Історія

В доісторичні часи на території сучасного Шентвида майже ніхто не мешкав.[1] Археологічні знахідки включають спис часів культури полів поховальних урн, стрілу часів гальштатської культури, кельтську срібну монету та давньоримські монети. На пагорбі Велика Трата (словен. Velika Trata) у західній частині поселення знаходилась доісторична фортеця.[5]

У 1866 в поселенні була заснована початкова школа, у 1928 — чотирирічна середня школа. У 1901 почала діяти вища середня школа — інститут Св. Станіслава.[1]

Під час Другої світової війни Шентвид був окупований німцями (20 квітня 1941). Тут діяв німецький табір для інтернованих з метою подальшої депортації словенців до Сербії. З Шентвида німці атакували словенських партизан, що ховалися в районі пагорбів Полхов Градець. За поселенням пролягав німецько-італійський кордон. У серпні 1942 на території поселення був застрелений німцями письменник та учасник руху опору Тоне Чуфар (словен. Tone Čufar). В будинку Інституту св. Станіслава функціонувало гестапо.[6] Після завершення війни в цій будівлі тримали захоплених у полон бійців Словенського домобранства;[7][8] неподалік її було утворено дві братські могили.[9][10]

До 1974 Шентвид був окремим поселенням, з 1974 є адміністративною одиницею Любляни.[11]

Парафія та церква

Парафія в Шентвиді є однією з найдавніших в Любляні, вона була заснована у 1085, увійшла до канонічної території Аквілейського патріархату. У 1351 патріарх Миколай передав повноваження своєму військовому союзнику ерцгерцогу Альбрехту. У 1461 парафія була передана новоствореній Люблянській архієпархії. Пізніше парафія Шентвида була розділена між парафіями Полхова Градеця, Чорної Гори (словен. Črni Vrh), Шентйошта (словен. Šentjošt), Хорула (словен. Horjul), Доброви та Святої Катарини.[1]

Церква в Шентвиді присвячена Святому Віту. Була збудована у 1796, після землетрусу в Любляні відбудована та розширена на схід; перебудови зазнав також екстер'єр церкви. Старі вівтарі церкви сконструйовані Матеєм Томком (словен. Matej Tomc). Головний вівтар та вівтар, присвячений Діві Марії, були збудовані у 1854, а вівтарі, присвячені Святому Миколаю, Іоанну Хрестителю й Антонію Падуанському, датовані 1870. Зображення Діви Марії виконано Матевжем Лангусом (словен. Matevž Langus), а зображення Святого Йосипа — Генрікою Лангус. Більш сучасні вівтарні розписи виконані Тоне Кралем (словен. Tone Kralj), а хрестильна купіль виконана Йоже Плечником.[5]

Видатні особи
  • Антон Белець (1857—1940) — автор Альяжевого стовпа (1895)
  • Франк Бернік (1870—1948) — релігійний письменник, історик краю[1][5]
  • Антон Бітенк (1920—1977) — архітектор[5]
  • Янко Йован (1878—1941) — письменник[1][5]
  • Гашпер Порента (1870—1930) — художник[5]
  • Блаж Поточнік (1799—1872) — поет, композитор, член руху національного відродження[5]
  • Франк Саксер (1859—1937) — редактор, публіцист[5]
  • Франьйо Січ (1893—1953) — автор підручників[5]
  • Йосіп Словнік (1881—1960) — художник[1][5]
  • Андрей Сной (1886—1962) — професор теології, знавець Біблії[1]
  • Франк Штрукель (1841—1895) — журналіст, перекладач[5]
  • Мирослав Томк (1850—1894) — художник, композитор[5]
  • Фердинанд Вонча (1792—1840) — релігійний письменник[5]
  • Іван Жван (1829—1920) — засновник першого словенського співтовариства альпіністів Друзі Триглава (словен. Triglavski prijatelji)

Примітки
  1. Krajevni leksikon Dravske Banovine. 1937. Ljubljana: Zveza za tujski promet za Slovenijo, pp. 361–263.
  2. Intelligenzblatt zur Laibacher Zeitung, no. 141. 24 November 1849, p. 20.
  3. Snoj, Marko (2009). Etimološki slovar slovenskih zemljepisnih imen. Ljubljana: Modrijan. с. 410–411.
  4. "V Šentvidu - Prušnikova ulica." 1980. Javna tribuna 20(191): 6.
  5. Savnik, Roman, ed. 1971. Krajevni leksikon Slovenije, vol. 2. Ljubljana: Državna založba Slovenije, pp. 385–386.
  6. Griesser-Pečar, Tamara. 2007. Razdvojeni narod: Slovenija 1941-1945: okupacija, kolaboracija, državljanska vojna, revolucija. Ljubljana: Mladinska knjiga, p. 177.
  7. Dežman, Jože. 2009. Poročilo Komisije vlade Republike Slovenije za reševanje vprašanj prikritih grobišč: 2005-2008. Ljubljana: Družina.
  8. Ferenc, Mitja, & Ksenija Kovačec-Naglič. 2005. Prikrito in očem zakrito: prikrita grobišča 60 let po koncu druge svetovne vojne. Celje: Muzej novejše zgodovine Celje, p. 73.
  9. Šentvid 1 Mass Grave on Geopedia
  10. Šentvid 2 Mass Grave on Geopedia
  11. Ljubljana. Krajevna imena [Place Names] (Slovenian). Statistical Office of the Republic of Slovenia. Процитовано 29 лютого 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.