Інститут соціології НАН України

Інститут соціології був створений 5 жовтня 1990 спільним розпорядженням Ради Міністрів УРСР та постановою Президії Академії Наук України на базі відділення соціально-психологічних проблем Інституту філософії Академії Наук України. Першим директором інституту  був — академік Юрій Пахомов. Директором інституту з 1992 року  є — академік Валерій Ворона.

Перший імпульс розвиткові соціології в Україні надав директор Інституту філософії АН УРСР академік Павло Копнін, ініціювавши створення в 1968 році відділу методології і техніки соціологічних досліджень при інституті Філософії. Кілька років відділ очолював відомий філософ М. В. Попович. Поступово у відділі були створені інші важливі підрозділи,які в 1983 році трансформувалися у Відделення соціології, з кількома секторами, чию роботу протягом 5 років очолював В. П. Черноволенко. В цей час у відділенні працювали такі відомі вчені: В. Л. Оссовський, Л. В. Сохань, В. А. Матусевич, В. І. Паніотто, М. М. Чурилов, Ю. І. Яковенко, Є. І. Головаха, К. К. Грищенко, А. О. Ручка, В. В. Танчер, О. І. Вишняк, В. С. Небоженко, Н. І. Соболєва, І. О. Мартинюк та інші.

Нова доба для відчизняної соціологічної науки настала з загальною кризою «реального соціалізму», політичною лібералізацією та «Перебудовою» — як суспільства так і всього комплексу суспільствознавства. Соціологія, як у всьому світі, отримала статус самостійної науки і більше не розглядалася суспільством та державою як придаток до «наукового комунізму» або «марксистсько-ленінської філософії». В 1990 році до відділення прийшла ціла група вчених економістів начолі з академіком Ю. М. Пахомовим та професором В. М. Вороною, під керівництвом яких і здійснилося формування власне Інституту Соціології Академії Наук, його організація як повноцінної дослідницької установи з фундаментальної науки та відокремлення від Інституту Філософії.

Після недовгих поніверянь по різних будівлях старого Києва, інститут отримав придатну будову колишнього Інституту історії Партії при ЦК КПУ (Філіал Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС) на вулиці Карла Лібкнехта, нині Шовковичній. Доброю традицією молодого тоді наукового колективу інституту стали щомісячні відкриті теоретико-методологічні семінари. Згідно з демократичною традицією наукового співтовариства директора інституту в 1992 році обирали трудовим колективом. На цю посаду було обрано професора Валерія Михайловича Ворону. В 1997 колектив інституту повторно обрав його директором.

Зміст і характер наукових досліджень Інституту соціології НАН України спрямовані насамперед на виявлення закономірностей і основних тенденцій соціального розвитку українського суспільства, відтворення в наукових концепціях динамічного образу сучасного українського соціуму, аналіз особливостей суспільних перетворень, визначення основних показників, форм і наслідків соціальних змін, які відбуваються в Україні на стику тисячоліть. Ці головні критерії діяльності Інституту реалізуються в наступних пріоритетних напрямах досліджень:

• особливості соціально-статусної стратифікації;
• тенденції й механізми соціальної диференціації;
• тенденції трансформації соціальної структури суспільства;
• динаміка масової свідомості населення;
• соціальні умови формування ринкової економіки;
• фактори адаптації особистості в умовах суспільної кризи;
• динаміка соціального самопочуття населення;
• становлення громадянського суспільства й формування української еліти;
• соціологія культури й масової комунікації;
• історія, теорія, методологія соціології, соціологія політики й інше

Інститутом реалізована багаторічна програма дослідження соціальних наслідків Чорнобильської катастрофи й постчорнобильської соціальної політики. Важливими напрямами діяльності Інституту є моніторинг суспільної думки, дослідження соціально-політичних настроїв і орієнтацій різних верств населення, соціально-психологічних факторів стабілізації й інтеграції українського суспільства. Теоретико-методологічні розробки Інституту істотно впливають на розвиток соціологічної освіти в Україні. Вченими Інституту видано чимало підручників і навчальних посібників, довідників для студентів, державних службовців, соціологів-практиків.

Оперативність і достовірність соціологічних даних забезпечується новітніми методиками збору, обробки й аналізу соціологічної інформації на базі використання сучасного програмного забезпечення й комп'ютерної техніки. В Інституті сформований банк соціологічної інформації, що відповідає міжнародним стандартам, що дозволяє подолати фрагментарність існуючих знань щодо соціальних процесів, які відбуваються в Україні, а також здійснювати порівняльний аналіз вже накопичених і очікуваних результатів емпіричних соціологічних досліджень.

Директор:

• доктор філософських наук, професор — Головаха Євген Іванович[1]

Заступники директора з наукових питань:

• доктор соціологічних наук, професор — Шульга Микола Олександрович

• Вчений секретар: кандидат філософських наук — Грищенко Кирил Кирилович

13 березня 2012 року, всі 24 члена Вченої ради Інституту були викликані на допит до Служби безпеки України.

Виклик на допит, підписаний старшим слідчим 3 відділу 1 управління СБУ М. М. Дишлюком, надійшов до Інституту соціології одним списком. В його переліку опинились навіть колишні працівники установи, які тепер на пенсії. У виклику було зазначено, що з'явитися мусять усі — «явка є обов'язковою. У випадку неявки без поважних причин можливий примусовий привід».

Офіціна причина визову на допит, як повідомили в СБУ, керівні вчені інституту як свідки у справі розтрати 920 тисяч гривень Центром адаптації державної служби та дочірнім підприємством Інституту соціології — «Центром соціальних експертиз»[2][3].

Коментарі

Відомий український економіст та політик Володимир Черняк так прокоментува цю подію:

Очевидно, що виклик провідних соціологів до СБУ був актом залякування. Напередодні виборів об'єктивна і не об'єктивна соціологія стає політичною зброєю. Партія регіонів має низький рейтинг і соціологи подають правдиву інформацію. Безперечно, їх хотіли залякати, щоб вони цього не робили…
…Мета була залякати не тільки окремих соціологів, а взагалі всіх людей, які висвітлюють об'єктивні реальні рейтинги. Сьогодні СБУ використовується в політичних та ідеологічних цілях, що не є функцією самої структури. Якщо це відбувається, то свідчить, що існуючий режим набуває ознак тоталітарного режиму. Тільки в тоталітарних режимах спецслужби виконують політичні і ідеологічні функції. Стежать за політичними, ідеологічними поглядами громадян, намагаються чинити політичний тиск, залякують[4].

Тарас Возняк, редактор культурологічного часопису «Ї» висловив впевненість, що причиною тиску на соціологів з боку спецслужб є низькі рейтінги правлячої Партії Регіонів при масових опитуваннях суспільної думки:

…якщо і немає певного результату та рейтингу, вони все одно його хочуть собі намалювати. А з іншого боку є абсолютне таке головотяпство (певних) виконавців, котрі замість того щоб, як колись було, засновувати фірми які будуть «давати» липові чи завищені рейтинги певних політичних сил, просто вирішили всіх нагнути. Їм потрібно, щоб люди просто боялися оголошувати результати будь-яких рейтингів або й засекретити такі рейтинги в принципі^{[джерело?]}.

Відомий політичний оглядач Остап Дроздов (Львів):

Я схильний напряму пов'язувати ці події з початком передвиборчої компанії, початком соціологічних політичних досліджень. Через такі грубі методи влада намагається чинить тиск на об'єктивну соціологію…

…здійснена груба психологічна атака на інші соціологічні центри. З точки чистоти процесу дії влади вважаю досить брудними та ведмежими. Це ще раз підтверджує професійну корпоративну хворобу української соціології, яка фактично умудрялися давати результати, які коливали в межах 30-40% одна від іншої.

Це означає, що професійна соціологія була в Україні достатньо дискредитованою. В Україні це не перша професія, яка потерпає від дискредитації. Це вже сталося з журналістикою. Дивує, звичайно, мовчанка соціологів, що ще раз підтверджує попередні здогадки. Соціологія перетворюється у сервісну службу влади. У 2012 році ми побачимо ситуацію, коли реальні рейтинги будуть завищуватися вдвічі, втричі.^{[джерело?]}.

• В. М. Ворона. Інститут соціології НАН України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 498. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• Сайт Інституту соціології НАН України

• Сайт Інституту