Возняк Тарас Степанович
| Тарас Степанович Возняк | |
|---|---|
 | |
| Народився |
11 травня 1957 (64 роки) Брошнів-Осада, Калуський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР |
| Місце проживання | Львів |
| Країна | Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | перекладач, журналіст, письменник, філософ |
| Alma mater | Львівський політехнічний інститут |
| Галузь | культурологія |
| Посада | Генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, головний редактор і засновник Незалежного культурологічного журналу «Ї». |
| Нагороди | Złoty Krzyż Zasługi |
 Висловлювання у Вікіцитатах Возняк Тарас Степанович у Вікісховищі | |
Тарас Степанович Возняк (нар.11 травня 1957) — український культуролог, політолог, головний редактор і засновник Незалежного культурологічного журналу «Ї», генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького, лауреат премії імені Василя Стуса (2021)
Біографія
Тарас Возняк народився після повернення батька з заслання у Магадані, де той перебував з 1945 по 1956 рік. Родина осіла в містечку Брошнів-Осада.
- У 1974—1979 роках навчався у Львівському політехнічному інституті на механіко-технологічному факультеті (зараз Національний університет «Львівська політехніка»).
- У 1980—1984 роках служив офіцером у війську в Ізяславі Хмельницької області. Під час служби займався активною перекладацькою роботою — перекладав філософські твори Едмунда Гуссерля, Романа Інгардена, Габріеля Марселя, Мартіна Гайдеггера, Ганса-Георга Гадамера, Макса Шелера.
- З 1984 року (після демобілізації) Тарас Возняк працював програмістом на Львівському заводі фрезерних верстатів. Після горбачовської відлиги став активістом демократичного руху та співорганізатором першого в Україні страйку на Львівському заводі фрезерних верстатів.
У 80-х роках організував випуск самвидавної культурологічної літератури. Активно перекладав та видавав у самвидаві, зокрема книги польсько-єврейського письменника Бруно Шульца.
Редактор журналу «Ї»
У 1987 році разом з Миколою Яковиною розробив ідею створення незалежного культурологічного часопису. Назву журналу — «Ї» — при зустрічі у Львові остаточно затвердили патріархи української культури перекладач Григорій Кочур та мовознавець Юрій Шевельов.
У 1989 році вийшло перше число Незалежного культурологічного журналу «Ї», незмінним редактором та видавцем якого є Тарас Возняк. Перші п'ять чисел виготовлялися як фотокопії у Вільнюсі за допомоги литовського національно-демократичного руху «Саюдіс». Потім наклад перевозився до Львова, де брошурувався і поширювався в Україні. Саме тоді до видання журналу долучився редактор самвидавної львівської газети «Поступ» Олександр Кривенко. З 1995 року видання отримало офіційну реєстрацію — його засновниками стали Тарас Возняк, Михайло Москаль та Олександр Пограничний.
Незалежний культурологічний журнал «Ї» має як паперову, так і електронну версію, і давно трансформувався у впливову громадську організацію та т. зв. аналітичний центр. Головні проблеми, які порушує ГО Журнал «Ї» — це проблеми громадянського суспільства, прав людини, міжетнічних відносин, транскордонної співпраці, мультикультуралізму, європейської інтеграції, регіоналізму, глобалізації та антиглобалізаційних рухів, екуменічного діалогу, політичних змін у регіоні.
На базі ГО Журнал «Ї» Тарас Возняк організовує та проводить численні міжнародні, загальноукраїнські та місцеві конференції, зустрічі, круглі столи, дискусії та інші заходи. Він є автором ідей та організатором громадських кампаній з промоції культурних надбань Галичини — скульптора XVIII ст. Іоана-Георга Пінзеля, письменника та маляра Бруно Шульца, письменника Зигмунта Гаупта, Збіґнєва Герберта.
За чверть століття своєї діяльності Журнал «Ї» став культовим виданням Львова. Видавничі серії журналу впродовж років реконструюють локальні ідентичності Галичини, Волині, Закарпаття, Буковини. Ряд видань програмно реконструює вже практично неіснуючі польський, єврейський та вірменський культурні ландшафти краю — польський, єврейський та вірменський «світи» Галичини. Ціла серія видань присвячена феноменам міст — Львова, Чернівців, Івано-Франківська, Тернополя, Коломиї, Жовкви, Стрия, Дрогобича, Бродів.
З ініціативи Тараса Возняка та Олександра Пограничного у 2001 році була також заснована громадська відзнака «Орден за інтелектуальну відвагу», яку дали згоду прийняти Борис Тарасюк, Наталія Яковенко, Мирослав Попович, Емма Андієвська, Роман Віктюк, В'ячеслав Брюховецький, Валентин Сильвестров, Мирослав Маринович, Григорій Грабович, Анджей Нікодемович, Борис Гудзяк, Павло Чучка, Євген Захаров, Роман Петрук, Богдан Осадчук, Леонід Фінберг, Мустафа Джемілєв, Анатолій Гриценко, Ігор Ісіченко, Оксана Пахльовська, Андрій Содомора, Ігор Шевченко, Ярослав Грицак, Александра Гнатюк, Мойсей Фішбейн, Богдан Сорока, Богдан Гаврилишин, Микола Княжицький, Кармелла Цепколенко, Костянтин Сігов, Руслана Лижичко, Владислав Троїцький, Боґуміла Бердиховська, Тіберій Сільваші, Іза Хруслінська, Тарас Прохасько, Оксана Линів, Євген Бистрицький, Павел Смоленський, Йосиф Зісельс, Патріарх Філарет, Тамара Гундорова, Станіслав Росєк, Олександр Ройтбурд, Роман Кісь, Орест Друль, Тарас Компаніченко, Юрій Щербак, Петро Рихло, Андрєй Пйонтковський
Громадська та публіцистична діяльність
У 90-х роках Тарас Возняк почав активно публікувати свої культурологічні есе як в Україні, так і за кордоном. Він є автором більш ніж 500 публікацій в українській та закордонній пресі, постійним автором журналів «Ї», «Сучасність», «Київ», «Філософська і соціологічна думка», «Критика», «Генеза», «Універсум», «Главред», газет «День», «Дзеркало тижня», «Газета по-українськи», «Україна Молода», «Український тиждень», блогу: Українська правда
З часу здобуття Україною незалежності, Тарас Возняк, займаючи різні офіційні посади, постійно займається питаннями міжнародних відносин, транскордонного співробітництва.
Тарас Возняк нагороджений громадською відзнакою «Лицар Галичини» в номінації «Громадський діяч» (2001 р.), відзнакою «20 років Львівської обласної ради народних депутатів першого демократичного скликання» (2010 р.), відзнакою міського голови Львова «Почесний знак Святого Юрія» (2011 р.), Золотим Хрестом Заслуги Республіки Польща (2014 р.), Відзнакою польсько-української фундації імені Ігнація Яна Падеревського (2014 р.), Почесною відзнакою «100-річчя від дня проголошення Західно-Української Народної Республіки» (2018 р.), лауреат премії імені Василя Стуса (2021).
- 1989-дотепер — голова правління ГО Міжнародний центр культурних ініціатив, Львів
- 1989-дотепер — головний редактор ГО Незалежний культурологічний журнал «Ї», Львів
- 1996—1999 — голова видавничої ради Міжнародного фонду Відродження, Київ
- 1998-дотепер — член, пастпрезидент (2015—2016) Ротарі-клубу «Львів-Леополіс», Львів
- 2002—2004 — голова наглядової ради програми «Схід-Схід: Партнерство без кордонів» Міжнародного фонду Відродження, Київ
- 2000—2004 — член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Київ
- 2005-дотепер — співзасновник та голова правління Фундації українсько-польської співпраці (ПАУСІ), Варшава-Київ
- З 2009—2013 — член правління Міжнародного фонду Відродження, Київ
- З 2012-дотепер — член Українського ПЕН, Київ
- З 2010-дотепер — член Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць (ІКОМОС, англ. ICOMOS)
- З 2016-дотепер — генеральний директор Львівської національної галереї ім. Б. Г. Возницького
- З 2017-2019 — член Українсько-польського Форуму при міністрах закордонних справ України та Польщі
Бібліографія
- Возняк Т. Тексти та переклади, Харків: Фоліо, 1998, 667 с., ISBN 966-03-0382-3
- Возняк Т. Філософія мови, Львів, «Ї», 2009, 180 c., ISBN 978-966-7007-76-8
- Возняк Т. Феномен міста, Львів, «Ї», 2009, 290 c., ISBN 978-966-7007-77-5
- Возняк Т. Філософські есе, Львів, «Ї», 2009, 300 c., ISBN 978-966-7007-78-2
- Возняк Т. Ретроспективна політологія. Епоха Кучми, Львів: «Ї», 2010, 180 с., ISBN 978-966-378-182-2
- Возняк Т. Ретроспективна політологія. Епоха Ющенка. Довга прелюдія, Львів: «Ї», 2010, 264 с., ISBN 978-966-378-183-9
- Возняк Т. Ретроспективна політологія. Епоха Ющенка. Втрата сподівань, Львів: «Ї», 2010, 202 с., ISBN 978-966-378-184-6
- Возняк Т. Ретроспективна політологія. Епоха Януковича, Львів: «Ї», 2010, 122 с., ISBN 978-966-378-185-3
- Возняк Т. Штетли Галичини, Львів, «Ї», 2010, 444 c., ISBN 978-966-7007-96-6
- Возняк Т. Tα μετα τα φυσικά Карпат. Збірка епіфаній, Львів: «Ї», 2011, 200 с., ISBN 978-966-2405-77-4
- Возняк Т. Бруно Шульц. Повернення, Львів: «Ї», 2012, 218 с., ISBN 978-966-7022-96-9
- Возняк Т. Ретроспективна політологія. Епоха Януковича. І наступила свобода, Львів: «Ї», 2013, 544 с., ISBN 978-966-397-174-2
- Возняк Т. Ретроспективна політологія. Епоха Януковича, Агонія режиму, Львів: «Ї», 2010, 456 с., ISBN 978-966-397-174-3
- Возняк Т. Фαινόμενο місця, Львів: «Ї», Збірка епіфаній, 2014, 106 с., ISBN 978-966-397-176-6
- Возняк Т. Геополітичні контексти війни в Україні, Львів: «Ї», 2015, 220 с., ISBN 978-966-397-176-7
- Возняк Т. Філософічні есе, Київ, Дух і Літера, 2016, 590 с., ISBN 978-966-378-416-8
- Возняк Т. О-мовлення місця, Київ, Дух і Літера, 2017, 467 с., ISBN 978-378-520-5
- Возняк Т. Ретроспективна політологія. Епоха Порошенка. Війна, Львів: «Ї», 2017, 300 с.
- Возняк Т. Ретроспективна Політологія. Епоха Порошенка. Опір системи, Львів: «Ї», 2017, 475 с.
- Возняк Т. Бруно Шульц. Повернення, Київ, Дух і Літера, 196 с., ISBN 978-966-885369-2
- Возняк Т. Judaica Galiciensia, Київ, Дух і Літера, 2017, 546 с., ISBN 978-966-378-507-3
- Возняк Т. Культурологічні есе, Киїів, Дуж і Літера, 2018, 252 с., ISBN 978-966-378-641-4
- Возняк Т. Політологічні есе, Київ, Дух і Літера, 2018, 498 с., ISBN 978-966-378-642-1
- Возняк Т. Мала галицька енциклопедія: жартом і всерйоз, Львів, Растр 7, 2020, 368 с., ISBN 978-617-7864-38-6
- Возняк Т. Мистецтвознавчі есе І, Київ, Дух і літера, 2020, 258 с., ISBN 978-966-378-772-5
- Возняк Т. Мистецтвознавчі есе ІІ, Київ, Дух і літера, 2022, 256 с., ISBN 978-966-378-927-9
- Возняк Т. Промови на Межу року. Львів: «Ї», 2022, 116 с., ISBN 978-966-397-174-2
Статті
- Конституційний демонтаж України // Українська правда, 26 серпня 2015; 16:03 text, zaxid.net
- Геополітична «українізація» Турецької республіки // Геополітичні контексти війни в Україні, бібліотека Ї, 28 квітня 2015
Примітки
Джерела
- Уляна Івашків. Ушанування інтелектуально відважних — Львів, Поступ — 24 грудня 2002 року
- Ігор Мельник. Діалог між народами — Львів, Поступ — 14 травня 2004
- Ірина Сиривко. Тарас Возняк: Нагорода стимулює працювати краще — Львів, Поступ — 22 січня 2004 року
- Володимир Цибулько. Філософ західної брами раю — Київ, Україна молода — № 82, 11 травня 2007 року
- Яна Кутько. Про що говорить тринадцята літера алфавіту? — Київ, День — № 182, 9 жовтня 2004 року
- Михаил Гольд. Евреи в Галиции. Оконченный роман? — Ежемесячный литературно-публицистический журнал и издательство Лехаим — лютий 2009 року
- Валерий Сердюченко. Клубы львовских интеллектуалов — Нью-Йорк, Лебедь — № 299, 24 листопада 2002 року
- Алла Татаренко. Српска књижевност као огледало балканске драме — Белград, Борба — 31 березня 2000 року
- Ukraina: brak pomysłu na państwo — Краків, Tygodnik Powszechny — № 26 (2712), 30 червня 2001 року
Посилання
- Возняк Тарас Степанович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Високий замок Возняк
- Незалежний культурологічний журнал «Ї»
- І. С. Магдиш. Возняк Тарас Степанович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.. Процитовано 04.07.2018.