Інститут історії АН СРСР

Інститут історії Академії наук СРСР — науково-дослідний заклад при Академії наук СРСР. В ньому проводились дослідження народів СРСР, історії країн Європи, Північної та Південної Америки. Створений 1936 року, включивши до свого складу Інститут історії Комуністичної академії та Історично-археографічний інститут АН СРСР; 1938 року було відкрито Ленінградське відділення. 1968 року Інститут розділено на Інститут історії СРСР АН СРСР та Інститут загальної історії АН СРСР.

Структура

Директор Інституту
- 1936–1937 — Микола Лукін, заступник — Ашот Ованесян
- 1937 — Борис Греков
Вчена рада Інституту, два помічники директора, вчений секретар та його помічник.
Шість секторів Інституту:
- історії СРСР
- світової історії
- стародавнього світу
- середньовіччя (керівник: 1936–1952 — Євген Космінський)
- нової історія (керівник: В'ячеслав Волгін)
- допоміжних історичних дисциплін
ленінградське відділення Інституту

1955 року група з візантієзнавства була перетворена на сектор історії Візантії, який очолив Євген Космінський, а після його смерті — Зінаїда Удальцова.

Джерела

ВРЕ^{[недоступне посилання з червня 2019]}

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.