Інтер'єктивація
Інтер'єктивація (від лат. interjectio — вигук, вставка, проміжок) — перехід інших частин мови у вигуки, тобто набуття синтаксичних функцій і категоріального значення вигука (елемент думки).
Інтер'єктивуються:
- іменники: господи, горе, лихо, жах, матінко, нене, боже, леле. Н-д: Леле! Який світ прекрасний!
- дієслова: даруй, пробач, прощай, прошу, диви, подумаєш, буде, бувайте, нумо. Н-д: Прощавайте!
- займенники: себе, ей.
- лексикалізовані словосполучення: добридень, добраніч, спасибі. Н-д: Спасибі!
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.