Інфінітив

Інфінітив (від лат. infinitivus — «невизначений», «неозначений»), або дієйме́нник , або неозначена форма — початкова форма дієслова.

Характеристика

Інфінітиву властиві особливі показники — закінчення або придієслівні частки. В українській це закінчення –ти (-ть): ходити, відзначити, пекти; у французькій — закінчення –er, -ir або –re: cacher, mourir, joindre; в англійській — придієслівна частка to: to be, to smell, to facilitate.

Він може мати вид (взути — взувати), стан (бити — битися), відносний час (лат. laudare «хвалити (зараз)», laudavisse «хвалити (у минулому)», laudaturum esse «хвалити (у майбутному)» та, зрідка, особу та число (португал. falar «говорити», 1-а особа однини, falar-es «говорити», 2-а особа однини). Інфінітив бере участь в утворенні особових аналітичних форм (буду читати, фр. je vais lire).

В українській мові

В індоєвропейських мовах інфінітив являє собою форму віддієслівного імені, яке перейшло у дієслівну парадигму. Історично, інфінітив називав дію як таку. Вважають, що інфінітив у слов'янських і балтійських мовах за походженням являє собою давальний відмінок праіндоєвропейських віддієслівних іменників на *-tis (аналогічно тому як супін походить від знахідного відмінка віддієслівних іменників на *-tus). Праслов'янський і прабалтський суфікс інфінітива *-ti походить від ранішого *-tei, де *-i є праіндоєвропейським закінченням давального відмінка[1][2][3].

У реченні інфінітив здебільшого відіграє роль присудка: хлопець буде гратися. Іноді він використовується на позначення підмета та присудка (курити — шкодити здоров'ю), частини присудка (його мрія — поїхати до Африки), обставини мети (пішов прогулятися), означення (я розповів про своє бажання відвідати місто).

Український інфінітив має закінчення -ти, але в діалектах і поезії можуть також вживатися форми на -ть.

В інших мовах

В англійській мові інфінітив може мати суб'єктивну співвідносність: It's ridiculous for me to be consoling you «це смішно, що я тебе заспокоюю» (буквально: «це смішно для мене тебе заспокоювати»); I sent a boat for them to come home «я послав їм човна, щоб вони повернулися додому» (буквально: «я послав човна для них приїхати додому»). Схожі конструкції існують і у французькій, іспанській, німецькій мовах: фр. Je les ai vu rire «я бачив, як вони сміялися» (буквально: «я бачив їх сміятися»).

Див. також

Література
  • Півторак Г. П. Морфологія інфінітива в східнослов'янських мовах: (Пор.-істор. нарис). — К.: Наук. думка, 1974. — 144 с.

Посилання

Примітки
  1. Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — ISBN 8-301-14542-0, ISBN 978-8-301145-42-2.
  2. Lamprecht A. Praslovanština. — Brno : Univerzita J. E. Purkyně v Brně, 1987.
  3. Moszyński L. Wstęp do filologii słowiańskiej. — 2 wyd. zmien. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2006. — ISBN 8-301-14720-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.