Інґе III Бардссон

Син Барда Ґуттормсона, норвезького лендрмана, та Цецилії, дочки Сверріра I, короля Норвегії. Після смерті королів Гокона III та Ґутторма I стало питання щодо спадкоємця трону. На нього претендували два зведені брати, сини Цецилії, дочки Сверріра I — ярл Гокон та Інґе. При підтримці архієпископа Еріка Іварсона та значної частини селян новим королем у нідаросі було оголошено Інге.

Із самого початку він протистояв іншому короля Ерлінгу I, а згодом Пилипу I, лідерам баглерів, які оволоділи південною та західною частинами Норвегії. У володінні Інґе III була північна частина з м. Нідарос. У ході війни 1204—1207 року східна Норвегія з містом берген багато разів переходила з рук у руки. Врешті-решт при посередництві Торі, архієпископа, та Ніколаса, єпископа Осло восени 1207 року було укладено у Квітсої мир між Інґе III, його зведеним братом ярлом Гоконом та Пилипом I, очільником баглерів. Останні визнавали Інґе III королем, навзаєм отримали частки країни. Втім цей договір практично не виконувався — Пилип I продовжував титулювати себе королев та використовувати королівську печатку, а ярл Гокон намагався скинути короля Інґе III. У 1214 році останній придушив велике повстання проти своєї влади. У цьому ж році помер ярл Гокон, а король приєднав його володіння до своїх.

У 1217 році Інґе III захворів та 23 квітня помер у Нідаросі, призначивши своїми спадкоємцями брата Скуле та небожа Гокона.

• Позашлюбний син Ґутторм (1206 — д/н)

• Byron J. Nordstrom Dictionary of Scandinavian History, Londres 1986 ISBN 0-313-22887-6 p. 290-291.