Іриней Іван Назарко
о. Іриней Назарко ЧСВВ (у хрещенні Іван; 7 липня 1905, с. Товстолуг, нині Тернопільський район Тернопільської області — 20 квітня 1976, Оттава, похований у м. Мондер) — український священник-василіянин, релігійний діяч, учений-богослов у Галичині та діаспорі. Дійсний член НТШ (1954 р.), член УВАН, Українського богословського наукового та Українського історичного товариств. Доктор філософії (1950).
| о. Іриней Назарко, ЧСВВ Іван Назарко | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
7 липня 1905 c. Товстолуг, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна |
| Смерть |
20 квітня 1976 (70 років) м. Оттава, похований у Мондері, Канада |
| Освіта | Тернопільська українська гімназія, Оттавський університет |
| Ступені | доктор філософії |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рукоположення | 30 листопада 1930 |
Життєпис
Народився 7 липня 1905 року в с. Товстолуг, нині Тернопільський район Тернопільської області, Україна в сім'ї українця Івана Назарка та Антонії з польського роду Худзік. У часі Першої світової війни втратив батька, який не повернувся з московського полону, а незабаром померла і мати. Малим Іваном заопікувалися сестри Служебниці[1].
Закінчив 6 класів української гімназії у Тернополі[2], 28 серпня 1922 року вступив до монастиря ЧСВВ у Крехові, закінчив дворічний гімназійний курс у Лаврівському монастирі (1924—1926) та отримав філософсько-богословську освіту в Кристинополі (1926—1931)[1].
30 листопада 1930 р. рукопокладений на священика. Студіював педагогіку у Відні, Інсбруку (Австрія). Співорганізатор (1932), голова (до 1944) Марійського товариства молоді у Львові, редактор його видань («Вісник Марійських товариств», «Наш приятель», «Біблотека „Нашого приятеля“» та інших). Співпрацював у богословському квартальнику «Добрий Пастир» у Станиславові, дописував до інших часописів та журналів[3].
У 1941—1944 роках — ігумен Монастиря святого Онуфрія (Львів).
Від 1946 р. у Німеччині, з 1948 р. у Канаді (Мондер), де редагував журнал «Світло» (1946—1948 р.). Продовжив студії в університеті Оттави, де в 1950 році здобув докторат з філософії[1]. Професор історії Української церкви в Монреальському та Оттавському університетах 1950—1953 р.).
Переїхав до Риму: Генеральний консультор Курії ЧСВВ (1953—1963 р.), редактор «Записок ЧСВВ» (1954—1967 р.), ректор Української Папської колегії ім. Святого Йосафата (1955—1967 р.). Після повернення до Канади: служив на парафії у провінції Онтаріо (1967—1974 р.); духовник студентів-василіян у Католицькому університеті Оттави; працював у колегії Св. Василія; член редколегії місячника «Світло» (Торонто).
Доробок
- наукові праці:
- «Клим Смолятич і його послання» (1952),
- «Святий Володимир Великий…» (1954),
- «Папа Іннокентій ХІ і Україна» (1957),
- «Київські і Галицькі Митрополити» (1962),
- «Роля козаків під Віднем» (1969)
- «Єпископ Ю. Пелеш — історик церкви» та інші.
- статті, нариси (зокрема, у збірнику «Бучач і Бучаччина»), проповіді, переклади.
Примітки
- Ієромонах Іриней Іван Назарко, ЧСВВ. www.bazylianie.pl (uk-ua). 1 серпня 2009. Процитовано 24 березня 2017.
- У 1920/1921 навчальному році вчився в V класі (записаний Худзїк vel Назарко Іван): Звіт дирекції державної ґімназії з українською викладовою мовою в Тернополи за шкільний рік 1920/21. — Тернопіль 1921. — С. 21.
- Ієромонах Іриней Іван Назарко, ЧСВВ // Витяг із спогадів о. М. Ваврика, ЧСВВ, у «Записки ЧСВВ», Х (1979), ст. 394—401.
Джерела
- Ковальчук О. О., Марусик Т. В. Назарко Іриней // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
- Мельничук Б. Назарко Іриней-Іван Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 594. — ISBN 978-966-528-279-2.