Ісмаель Буйо

Ісмаель Буйо
Ismaël Boulliau
Народився 28 вересня 1605(1605-09-28)
Луден, Франція
Помер 25 листопада 1694(1694-11-25) (89 років)
Париж, Франція
Країна  Франція
Діяльність астроном, математик, бібліотекар, католицький священник, фізик
Галузь Астрономія
Посада Секретар французького посла в Нідерландах (1657)
Членство Лондонське королівське товариство
Нагороди
 Ісмаель Буйо у Вікісховищі

Ісмае́ль Буйо́ (фр. Ismaël Boulliau; нар. 28 вересня 1605 року, Луден, Франція — пом. 25 листопада 1694 року Париж, там же) — французький астроном. Свої праці він підписував прізвищем Булліа́льд (фр. Bullialdus).

Ісаак Ньютон в III книзі «Математичні початки натуральної філософії» спирається на вимірювання величин планетних орбіт, визначені зі спостережень Кеплером і Буйо[1]. У листі до Едмонда Галлея він згадав Буйо як одного зі своїх попередників у справі відкриття закону зворотних квадратів.

Біографія

Буйо народився в родині заможного гугенота-нотаріуса, великого любителя астрономії. У віці 21 рік звернувся в католицьку віру, через 5 років став священиком. Деякий час працював королівським бібліотекарем, роз'їжджав по різних країнах, скуповував книжки. Одночасно вивчав наукові праці Коперника, Галілея і Кеплера, став переконаним прихильником геліоцентричної системи світу. За допомогою Мерсенна, тодішнього координатора наукового життя Європи, Буйо близько познайомився з Гюйгенсом, Гассенді, Паскалем та іншими видатними вченими того часу.

1657 року деякий час займав пост секретаря французького посла в Нідерландах, потім повернувся до роботи бібліотекаря. Останні п'ять років життя служив абатом в абатстві Сен-Віктор (Париж).

Наукова діяльність

1633 року, після суду над Галілеєм, Буйо призупинив видання своєї астрономічного праці «Філолай», написаної з геліоцентричних позицій. 1639 року він опублікував цю книгу в Нідерландах без вказівки імені автора.

Головна астрономічна праця Буйо — «Астрономія Філолая» (фр. Astronomia philolaica, 1645). У ній він не тільки підтримав перший закон Кеплера, згідно з яким планети рухаються по еліпсах, але й вказав можливий механізм забезпечення такого руху: загальна сила тяжіння, обернено пропорційна квадрату відстані[2]. Буйо, втім, висловився обережно і не стверджував з упевненістю, що така сила дійсно існує.

Вів спостереження змінних зір, першим встановив період змін блиску Міри в 11 місяців (1667). Перекладав астрономічні твори Теона Смирнського, Птолемея. Займався також дослідженнями в галузі математики, оптики та філології.

Пам'ять

На честь вченого названо кратер на Місяці[3].

Праці
Opus novum ad arithmeticam infinitorum libris sex comprehensum, 1682
  • De natura lucis (1638)
  • Philolaus (1639)
  • Expositio rerum mathematicarum ad legendum Platonem utilium, переклад книги Теона Смирнського (1644)
  • Astronomia philolaica (1645)
  • De lineis spiralibus (1657)
  • Ad astronomos monita duo (1667)
  • Opus novum ad arithmeticam infinitorum (1682)

Примітки
  1. Newton, Isaac (c.1846) [First published, 1687, in Latin]. Newton's Principia: The mathematical principles of natural philosophy. translated by Andrew Motte (вид. First American). New York: Daniel Adee. Процитовано 06-04-2009. (англ.)
  2. Біографія Буйо Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine. (англ.)
  3. Фотографія кратера (рос.)

Посилання

Література
  • Linton, Christopher M. From Eudoxus to Einstein — A History of Mathematical Astronomy. — ISBN 978-0-521-82750-8 (англ.).
  • Nellen, H. J. M. Ismaël Boulliau (1605—1694), astronome, épistolier, nouvelliste et intermédiaire scientifique. Studies of the Pierre Bayle Institute Nijmegen (SIB), 24, APA-Holland University Press, 1994. ISBN 90-302-1034-6. (фр.)
  • Russel J. L. Catholic Astronomers and the Copernican System after the Condemnation of Galileo. Annals of Science, 46, 1989, pp. 365–386. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.