Едмонд Галлей
Едмонд (Едмунд) Галлей (англ. Edmond Halley, МФА: [ˈɛdmənd ˈhɔːlɪ;]; 29 жовтня (8 листопада) 1656 — 14 (25) січня 1742) — англійський астроном і геофізик.
Едмонд Галлей | |
---|---|
англ. Edmond Halley | |
| |
Народився |
29 жовтня (8 листопада) 1656 Гаґґерстон |
Помер |
14 (25) січня 1742 (85 років) Гринвіч |
Поховання |
|
Країна | Велика Британія |
Національність | англієць |
Діяльність | математик, геофізик, астроном, метеоролог, картограф, філософ, демограф, фізик, викладач університету |
Alma mater | Оксфордський університет |
Галузь | астрономія, геодезія, демографія |
Заклад | Оксфордський університет, Королівська Гринвіцька Обсерваторія |
Посада | Королівський астроном[1] |
Звання | професор |
Вчителі | Джон Флемстид[2] і Роберт Гук[2] |
Відомі учні | James Poundd[2] |
Членство | Лондонське королівське товариство |
Відомий завдяки: | дослідження комет |
У шлюбі з | Mary Tooked |
Нагороди | |
Едмонд Галлей у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 8 листопада (за старим стилем 29 жовтня) 1656 у Гаґґерстоні поблизу Лондона. Закінчив Оксфордський університет (1676).
Ще в 1676, будучи студентом третього курсу Оксфордського університету, Галлей опублікував свою першу наукову роботу — про орбіти планет і відкрив велику нерівність Юпітера і Сатурна (швидкість весь час зростає у однієї планети — Юпітера — і зменшується у іншої). Це відкриття вперше поставило перед астрономами найважливіше для людства питання про стійкість, довговічність Сонячної системи. У 1693 Галлей виявив вікове прискорення Місяця, що могло свідчити про його безперервне наближення до Землі.
Коли Галлей ще вчився в університеті, його познайомили з Джоном Флемстидом, королівським астрономом. Під впливом Флемстида, який працював над складанням каталогу зірок Північної півкулі, Галлей запропонував зробити те ж саме для Південної півкулі.[3]. У 1676—1678 роках брав участь в експедиції на острів Святої Єлени, де провів спостереження південного неба і склав перший каталог зірок Південної півкулі[4], що містить 341 об'єкт.
У 1682 році створив власну обсерваторію в Айлінгтоні (один з районів Лондона). У 1685—1699 роках був помічником секретаря Лондонського королівського товариства, в 1703 році зайняв місце професора геометрії Оксфордського університету, в 1720 році став директором Гринвіцької обсерваторії — королівським астрономом.
Найвідоміші досягнення Галлея — створення методу розрахунку кометних орбіт і відкриття періодичності деяких комет. Провівши вельми трудомісткі розрахунки, він прийшов до висновку, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 — це один і той же об'єкт з періодом обертання навколо Сонця приблизно 75 років і що комета має знов з'явитися на небі в 1758. 25 грудня 1758 німецький астроном-аматор Й. Палич дійсно спостерігав цю комету, яка відтоді носить ім'я Галлея.
Серед інших відкриттів Галлея — розробка методу визначення відстані від Землі до Сонця за наслідками спостережень за проходженням внутрішніх планет по диску Сонця. У 1677 році Галлей спостерігав проходження Меркурія, розробив методику спостережень для проходжень Венери в 1761 і 1769 роках. У 1718 році, порівнявши свої дані про положення зірок з їхніми координатами, вказаними в каталозі Птолемея, винайшов власний рух низки зірок — Арктура, Проціона і Сіріуса. У 1722 році почав програму позиційних спостережень Місяця, результати якого використовував для точного визначення його орбіти.
У своїх роботах з математики Галлей запропонував методи розрахунку логарифмів і тригонометричних функцій, створив геометричні методи розв'язання чисельних рівнянь.
Галлей першим почав проводити дослідження з геофізики. У 1686 році вийшла його стаття про пасати і мусони з роз'ясненням причин їхнього виникнення. Галлей займався проблемою земного магнетизму, побудував модель магнітного поля Землі, склав першу карту магнітних схилень.
Найбільшою заслугою ученого перед світовою наукою є те, що він сприяв появі праці Ісаака Ньютона лат. Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica — «Математичні начала натуральної філософії», скорочено «Начала» чи «Математичні начала» . Галлей не тільки зумів переконати Ньютона написати цю працю, але й видав її власним коштом.
Галлей вважається основоположником наукової демографії.
Редактор «Philosophical Transactions of the Royal Society» — праць Лондонського королівського товариства (1685—1693).
Член Паризької АН (1729).
Помер Галлей у Гринвічі 14 (25) січня 1742. Ім'я його увічнене в назвах знаменитої комети і кратерів на Місяці та на Марсі.
Див. також
- 2688 Галлей — астероїд, названий на честь науковця.
Примітки
- Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
- Математична генеалогія — 1997.
- BBC. Edmond Halley (1656–1742). Процитовано 28 березня 2017.
- Ian Ridpath. Edmond Halley's southern star catalogue. Процитовано 29 червня 2012.
Посилання
- Эдмунд Галлей и его исследования.
- M. Hoskin, Stukeley's Cosmology and the Newtonian Origins of Olber's Paradox, J. Hist. Astr., V.16, p. 77, 1985.
- Edmund Halley and Stellar Proper Motions
- Edmond Halley in MacTutor Archiv
- Online catalogue of Halley's working papers (part of the Royal Greenwich Observatory Archives held at Cambridge University Library)
- A Halley Odyssey
- Halley, Edmund, An Estimate of the Degrees of the Mortality of Mankind (1693).
- Halley, Edmund, Considerations on the Changes of the Latitudes of Some of the Principal Fixed Stars (1718) — Reprinted in R. G. Aitken, Edmund Halley and Stellar Proper Motions (1942)
- There is material on Halley's life table for Breslau on the Life and Work of Statisticians website: Halley, Edmond
- The National Portrait Gallery (London) has several portraits of Edmond Halley: Search the collection
- Edmond Halley Biography (SEDS)