Історицизм
- Історицизм — Історизм
- Історицизм — принцип розуміння різних теорій, в основі яких знаходиться філософське пояснення історичного процесу[1]
- Історицизм — критика історичного розуму в позитивістському тлумаченні для доведення нерозривного зв’язку історичного буття та історичного розуму[2]
- неокантіанський методологізм (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт)
- «культурно-історична монадологія» (О. Шпенглер, A. Дж. Тойнбі)
- неогегельянський напрям (Б. Кроче, Р. Коллінгвуд, X. Ортега-і-Гасет)
- Історицизм - історична школа права (Фрідріх Карл фон Савіньї, Е́дмунд Берк).
- Історицизм - пов'язується з професорами Німецької історичної школи економіки XIX ст. і американськими інституціоналістами XX ст., які заперечували можливість загальнозначимої абстрактної економічної теорії.
- Історицизм - фундамент методологічного позитівізму неокласичної школи економіки, яка намагається доводити або спростовувати теорії, спираючись на емпіричне спостереження (тобто, на історію).
Примітки
- ВУЕ
- Історицизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 441.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.