Італо Де Дзан
Італо Де Дзан (італ. Italo De Zan, 1 липня 1925, Сан-Фйор, Італія — 9 березня 2020, Тревізо, Італія) — італійський велогонщик, переможець перегонів Мілан — Турин (1947).
Італо Де Дзан італ. Italo De Zan | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
Загальна інформація | ||||||||||
Громадянство | Італія | |||||||||
Народження |
1 липня 1925 Сан-Фьор, Провінція Тревізо, Венето, Італія | |||||||||
Смерть |
9 березня 2020[1] (94 роки) Тревізо, Венето, Італія ·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) | |||||||||
Причина смерті | Коронавірус Covid-19 | |||||||||
Спорт | ||||||||||
Країна | Італія | |||||||||
Вид спорту | Велосипедний спорт | |||||||||
Дисципліна | Шосейний велоспорт | |||||||||
Статус професіонала | 1946—1952 | |||||||||
Участь і здобутки | ||||||||||
|
Життєпис
Професійну кар'єру розпочав 1946 року. Захищав кольори італійських велокоманд Olmo, Lygie-Pirelli, Atala-Pirelli, Stucchi та Vicini. Серед найбільших здобутків слід відзначити перемогу на велогонці Мілан — Турин (1947), перемогу на 10-му етапі перегонів Джиро д'Італія (1948), «бронзу» в гонці Джиро ді Ломбардія (1948) та численні перемоги в гонках дещо нижчого класу. Завершив кар'єру 1952 року.
Помер 9 березня 2020 року через ускладнення, викликані коронавірусом Covid-19[3].
Старший брат Італо Де Дзана — Доменіко — також був велогонщиком, однак досяг значно скромніших успіхів[4].
Примітки
- Ciclismo llora Italo De Zan, víctima de covid — 2011.
- Coronavirus a Treviso, morto Italo De Zan: l'ex campione di ciclismo amico di Coppi e Bartali (італ.). «Il Mattino». Процитовано 13 березня 2020.
- Профіль спортсмена. Доменіко Де Дзан (англ.). «Cycle Base». Процитовано 13 березня 2020.
Посилання
- Профіль спортсмена (англ.). «Cycling Archives». Процитовано 13 березня 2020.
- Профіль спортсмена (англ.). «Cycle Base». Процитовано 13 березня 2020.