Шосейний велоспорт

Шосейний велосипед

Велосипедний шолом

Згідно з регламентом UCI рама велосипеда повинна бути виконана на основі так званого головного трикутника з верхньої, підсідельної і похилої труб, до яких кріпляться рульовий стакан і пера для установки заднього колеса. Рами можуть бути класичні сталеві або сучасні алюмінієві чи карбонові, що мають меншу вагу. Однак вага велосипеда в зборі не повинна бути менше 6,8 кг, в середньому — 9-10 кг. Також в конструкцію велосипеда входять алюмінієві або карбонові ободи під клінчерні покришки (шина окремо, камера окремо) або однотрубки (поєднана конструкція, приклеюють до обода), втулки, спиці, касети, зірки з перемикачем, класичні керма форми «баран», гальмівні ручки і манетки (пристрої перемикання передач).

Екіпірування:

• велосипедні шорти з захистом / велокомбенізон;
• майка або футболка з тканини, що пропускає повітря;
• рукавички;
• велосипедні туфлі, що фіксуються на контактних педалях за допомогою підошви з шипами;
• шолом.

Коротка гонка з роздільним стартом (як правило, до 10 км) перед першим етапом багатоденки. Існують як індивідуальні, так і командні прологи.

Іван Бассо на гонці з роздільним стартом

ITT (англ. Individual time trial) — гонка, в якій учасники стартують поодинці, через певні проміжки часу. На таких етапах, зазвичай, використовуються спеціальні роздільні велосипеди та інші предмети екіпіровки, що володіють кращою аеродинамікою. У разі, якщо велосипедист накотить на учасника, що стартував перед ним, правилами заборонено об'єднуватися в групи і «сидіти на колесі».

Крім звичайних гонок з роздільним стартом, існує також гірська роздільна гонка. На таких етапах використовуються велосипеди для групових гонок, а шанси на перемогу мають велосипедисти з хорошим гірським ходом.

Як рівнинні, так і гірські роздільні гонки звичайно є вирішальними етапами за боротьбу в генеральній класифікації.

TTT (англ. Team time trial) — гонка з роздільним стартом, в якій команди виступають повними складами. На гранд турах підсумковий час усіх учасників команди нараховується по п'ятому гонщику, який фінішував, а велосипедисти, що випали у відвал, отримують додаткове відставання. Перемогу на такому етапі може здобути добре обкатана команда, що має в своєму складі кілька фахівців гонок з роздільним стартом.

Етап включає в себе мінімум нерівностей рельєфу, за рахунок чого пелотон може з легкістю піти у відрив і утримувати велику швидкість на останніх кілометрах дистанції, щоб ніхто не міг атакувати другим темпом. Практично всі такі етапи закінчуються груповим спринтом, шанси відриву можуть дати погані погодні умови, або ж великий завал в пелотоні.

У разі сильного бічного вітру, команди, що борються за високі місця в генеральній класифікації можуть спробувати збільшити темп, за рахунок чого група розірветься на кілька ешелонів. Гонщики, що опинилися у відвалі, ризикують заробити велике відставання в загальному заліку. Спринтерські команди також використовують ешелони, щоб відрізати своїх конкурентів від розіграшу етапу.

Профіль етапу містить безліч некатегорійних підйомів і пагорбів нижчих категорій. Відрив на такому етапі має великі шанси на успіх, але зберігається також можливість спринту із загальної групи.

Містить один, або кілька підйомів високої категорії, і може закінчуватися фінішем в гору, зі спуску, або на рівнині. На такому профілі складно заробити велику перевагу в загальному заліку. Якщо етап фінішує на рівнині, гонщики, що відстали, мають можливість догнати групу на спуску, повернутися в пелотон можуть навіть деякі спринтери. Перемогу на етапі зазвичай розігрують гонщики з відриву.

Профіль «королівського» гірського етапу на Тур де Франс 2009

«Королівські» гірські етапи включають в себе велику кількість підйомів першої і вищої категорії складності. Вони обов'язково закінчуються фінішем в гору, або відразу після технічно складного спуску. Як правило, такі етапи стають вирішальними в генеральній класифікації, а також в заліку найкращого гірського гонщика.

На останніх підйомах пелотон сильно просівається, попереду залишається тільки група фаворитів загального заліку і сильних гірських велогонщиків. Розриви між учасниками на фініші бувають дуже великими, і велосипедисти, що їдуть у далеких відвалах, ризикують не вписатися в ліміт часу.

Перемога на такому етапі вважається одним з головних досягнень в кар'єрі будь-якого гонщика.

Найзнаменитіші багатоетапні гранд-тури з'явилися на початку XX століття в Європі і з тих пір проводилися практично щорічно, за винятком періодів Першої і Другої світових воєн.

Велогонка Джиро д'Італія (італ. Giro d'Italia) проходить щорічно в травні-червні, починаючи з 1909 року, в Італії, періодично зачіпаючи території Сан-Марино, Франції, Монако, Швейцарії, Австрії, Словенії, Нідерландів, Німеччини, Бельгії та Греції. Крім основних змагань, з 1988 року проводиться Джиро д'Італія для жінок і Джиріно д'Італія для юніорів. Майка лідера загальної класифікації на цій гонці має рожевий колір, адже сторінки Gazzetta dello Sport, яка заснувала Джиро д'Італія, були рожевими.[1]

В Іспанії щорічно проходить гранд-тур Вуельта Іспанії (ісп. Vuelta a España) (з 1995 року — у вересні). Перша гонка відбулася в 1935 році. Крім Першої і Другої світових воєн, в історії «Вуельти» був ще один перерву — з 1937 по 1940 роки, пов'язаний з громадянською війною в Іспанії. Двічі в історії Вуельта Іспанії частково проходила на територіях інших європейських держав: в Португалії в 1997 році, в Нідерландах і Бельгії — в 2009 році. У лідерської майки цієї велогонки багата історія: її колір неодноразово змінювався. З 1935 по 1941 роки вона була помаранчевою, згодом — білою, потім, в 1942 році, знову стала помаранчевою. З 1945 по 1950 роки лідери змагання носили білу майку з горизонтальною смугою червоного кольору, а в 1955 році колір майки став жовтий. Ця традиція зберігалася аж до 1998 року, після чого відтінок майки з жовтого перетворився в золотий. А з 2010 року лідеру генеральної класифікації дістається червона майка.[2]

Лого Тур де Франс

Наймасштабніша і престижніша велогонка в світі, Тур де Франс (фр. Tour de France), проводиться з 1903 року на території Франції (під час Першої і Другої світових воєн гонка скасовувалася). З 1984 року проходить змагання для жінок-спортсменок, також званий Le Tour Féminin. Протяжність маршруту цього туру зазвичай становить 4000 — 4800 км. Гонщик, якому випадає честь носити жовту майку лідера етапу, беззастережно включається в число найкращих велосипедистів світу, а перемога в загальному заліку змагання — це вершина кар'єри спортсмена. Своїм кольором переможна майка зобов'язана відтінку сторінок газети «L'Auto», яка заснувала Тур де Франс в 1902 році.[3]

З 2009 року найпрестижніші шосейні велогонки проводяться у рамках елітної серії Світового туру UCI. За результатами змагань визначається найкращий велогонщик сезону. Першим лідером індивідуального заліку став іспанець Альберто Контадор у 2009 році. Тричі найкращим велогонщиком ставав інший іспанець Хоакім Родрігес, а двічі — Алехандро Вальверде.[4]

Крім індивідуального рейтингу, розраховуються також командний і національний, на основі п'яти найкращих гонщиків команди і країни відповідно. У національному заліку щороку перемагає Іспанія, лише у 2011 році вигравала Італія. У командному заліку чотири роки поспіль (2013—2016) лідером стає іспанська команда Movistar Team.

Велогонки серії Світового туру UCI станом на 2017 рік:

Гонка		Бали Світового рейтингу[5]
		Перемога	Друга позиція	Третя позиція	Остання позиція в заліковій зоні
Тур де Франс	Гонка Етап	200 20	150 10	120 6	20-й (4 бали) 5-й (2 бали)
Джиро д'Італія Вуельта Іспанії	Гонка Етап	170 16	130 8	100 4	20-й (2 бали) 5-й (1 бал)
Командний чемпіонат світу UCI		200	170	140	10-й (70 балів)
Тур Даун Андер Париж — Ніцца Тіррено — Адріатико Тур Країни Басків Тур Романдії Вуельта Каталонії Крітеріум ду Дофіне Тур Швейцарії Тур Польщі Енеко Тур Тур Пекіна (до 2015)	Гонка Етап	100 6	80 4	70 2	10-й (4 бали) 5-й (1 бал)
Мілан — Сан-Ремо Тур Фландрії Париж — Рубе Льєж — Бастонь — Льєж Джиро ді Ломбардія		100	80	70	10-й (4 бали)
E3 Харелбеке Гент — Вевельгем Амстел Голд Рейс Флеш Валонь Классика Сан-Себастьяна Ваттенфаль Классик Гран-прі Квебека Гран-прі Монреаля Гран-прі Західної Франції		80	60	50	10-й (2 бали)

У 2005 році Міжнародний союз велосипедистів започаткував серію змагань Континентальних турів. Серія включає п'ять континентальних турів: Азійський, Американський, Африканський, Європейський та Океанійський. У континентальні змагання входять понад 400 гонок по всьому світу. Змагальний сезон починається в жовтні, а завершується на різних континентах по різному, від січня до жовтня наступного року. За результатом перегонів найкращі велогонщики отримують рейтингові очки, які підсумовуються. В кінці сезону по них визначається найкращі велогонщик, велокоманда і країна.[6]

Олімпійська піктограма велоспорту

Змагання з шосейних велогонок проводилися на перших Олімпійських іграх 1896 року і на всіх наступних, за винятком 1900, 1904, 1908 років. Традиційно змагались лише чоловіки, а жіночі дисципліни були введені на літніх Олімпійських іграх 1984 в Лос-Анджелесі.[7]

Чоловічі змагання:

Жіночі змагання:

Райдужна майка чемпіона світу з шосейних велогонок

Чемпіонат світу з шосейних велогонок проводиться щороку, починаючи з 1927 року. Не проводився лише у період першої світової війни. У рамках чемпіонату світу проходять шосейні групові гонки і індивідуальні гонки на час з роздільного старту серед чоловіків, жінок і чоловіків у віці до 23 років. Чемпіонат організовується в кінці сезону, зазвичай після Вуельти Іспанії.

Чемпіон світу в груповій гонці виступає у райдужній майці у всіх шосейних групових перегонах протягом наступного після перемоги року. Чемпіон світу в індивідуальній гонці на час виступає в райдужній майці лише на етапах з роздільним стартом, що проводяться на багатоденних гонках сезону.