Ітератив

Ітерати́в (лат. iterativus, від iterare — «повторяти») — вид дієслова, що позначає багаторазову чи повторювану дію[1][2][3]. Його не слід змішувати з фреквентативом (який передає повторюваність у неодноразових діях) і габітуалісом (який передає звичність, традиційність дії).

В українській мові ітеративність часто виражається за допомогою суфікса «-ув»: нагромаждувати, відвідувати, розпитувати, прогулюватися. Для позначення тривалих дій з перервою використовується суфікс «по-»: почитувати, пописувати. Поряд з дієсловом походити, що може вживатися як ітератив, існує форма походжати — з виключно ітеративним значенням.

В українській спостерігають тенденцію витіснення синтетичних форм ітератива конструкціями з дієслова недоконаного виду і прислівника («кілька разів читати», «неодноразово писати»). Зараз форми типу читувати, писувати, роблювати чи ж походжати сприймають як архаїзми. У діалектах вживання синтетичних форм ітератива є звичайнішим, ніж у літературній мові[4].

Примітки
  1. Итератив // Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000. (рос.)
  2. Bhat, D.N.S. 1999. The prominence of tense, aspect and mood. Benjamins. pp53ff
  3. Ітеративний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Итеративность и выражение повторяемости в русском, украинском и польском языках (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.