Абаси (духи)
Абаси́ (також абааси, якут. абааһы) — злі духи верхнього, середнього і нижнього світів у якутській міфології, які живуть своїми племенами і родами, зі своїм господарством.[1] Підкоряються «великому пану» — богу Улу тойону, який разом із абасами зумів закласти в людині зле начало, що ототожнюється з нечистотами.[2] У свою чергу, в якутському епосі «Олонхо» абаси виступають противниками Айии аймага.[3]
Згідно з уявленнями якутів, абаси мають вигляд людини ростом з модрину. У деяких легендах постають в образі одноногих, одноруких і однооких чудовиськ.[4]
Абаси підбивають людей на погані вчинки, в тому числі злочини, насилають на них лиха і хвороби. Харчуються душами людей і тварин.[4] Основним завданням шамана, який лікував хвору людину, було з'ясування того, які саме абаси спричинили хворобу. Після цього слід було або вступити в боротьбу з ними, або принести абасам в жертву тварин, душі яких як би обмінювали на душу хворої людини.[1]
Крім того, важливим засобом захисту від злих духів були колючі кущі шипшини, яких, на думку якутів, боялись абаси.[5]
Примітки
- Левин М. Г., Потапов Л. П. Народы Сибири: этнографические очерки. — Изд-во Академии наук СССР, 1956. — С. 300.
- Мифы народов мира / Гл. ред. С. А. Токарев. — 2-е изд. — Советская Энциклопедия, 1992. — Т. 2. — С. 546.
- Шейкин Ю. И. Якутский героический эпос Кыыс Дэбилийэ. — Наука, Институт филологии (Российская академия наук. Сибирское отделение), 1993. — С. 308.
- Мифы народов мира / Гл. ред. С. А. Токарев. — Советская Энциклопедия, 1991. — Т. 1. — С. 21-22.
- Артемьев А. Р. Историко-культурные связи между коренным населением тихоокеанского побережья Северо-Западной Америки и Северо-Восточной Азии: материалы международной научной конференции. — Институт истории, археологии и этнографии народов Дальнего Востока ДВО РАН, 1998. — С. 261.