Абатство
Аба́тство (лат. abbatia, ісп. abadía, італ. abbazia) — у західному християнстві канонічний і автономний монастир, в якому мешкає не менше 12 ченців під головуванням абата (у випадку черниць — абатиси)[1].
Церква Ярославського абатства (Польща, Ярослав)
Абатства підпорядковувалися лише єпископу, а іноді безпосередньо Папі Римському.
Абатствами були найбільші та найбагатші монастирі. Нерідко абатства володіли значними маєтностями.
Виникли в VI столітті й за середньовіччя активно впливали на релігійне, економічне та політичне життя держав Західної Європи.
Частина абатств була ліквідована в період Реформації та під час революцій. Але в католицьких країнах частина абатств існує досі.
Примітки
- Birt, Henry. Abbey // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
Джерела
- Birt, Henry. Abbey // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
- Абатство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 10. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.