Абат Сюжер

Сюжер походив з селянської родини, землі якої належали до королівського домену. З дитинства виділявся здібностями. З 1091 року Сюжер потрапив в монастир Сен-Дені, де також виховували французького принца, майбутнього короля Людовика VI. Знайомство з принцом і спільне перебування в монастирі сприяло зближенню, що дозволило Сюжеру пізніше увійти в близьке оточення короля. Далі шляхи вихованців розійшлися.

Сюжер відбув до Риму, а після перебування у Ватикані 1122 року став абатом Сен-Дені.

З перших місяців перебування на посаді абата Сюжер розпочав збори коштів на перебудову монастирської церкви Сен-Дені. Але діяльність Сюжера мала значні розбіжності з вимогами і настановами Бернара з Клерво́, якого пізніше беатифікують як Святого Бернара. Бернар з монастиря Клерво́ був прихильником аскези, повного підкорення братії, прихильником обмежень братії в їжі і навіть сні, прагнув за всяку ціну досягти суворого ідеала монастирського життя.

Побожний і прихильний до вимог церкви Сюжер був прибічником реформ через освіту, навчання братії дисціпліні, сам не вітав аскетизм, а залишався прихильником естетичної краси в храмі. І через храмову красу — зміцнював віру. Близькість до королівського двору використав як для примирення і дипломатичного вирішення гострих політичних проблем, так і для отримання грошових внесків в абатство. Швидко монастир Сен-Дені став самим багатим, що навіть Бернар з монастиря Клерво́ волав матеріальної допомоги від абата Сюжера.

У своїх записах Сюжер неодноразово вказував, як запрошував з усіх усюд для оздоблення в Сен-Дені найкращих художників, як обирав майстерних скульпторів для створення бронзових дверей, як отримав найкращих на той час вітражних майстрів. Все це — заради зміцнення віри через розширення, а потім і перебудову абатства, що стало головним в Іль-де-Франс. Реальне життя в середньовіччя возглядалося як підготовка до Страшного Суду, а потім до перебування в чистилищі чи раю, до вічного життя по смерти. Працю на побудові нового храму почали розглядати як прощу, що скорочувала перебування в чистилищі і була переходом до праведності.

Абатство Сен-Дені, західний фасад.

Звичайно, що абат читав Біблію. Безумовно, що він знав і цікавився «Ареопагітиками», знав Апокаліпсис. За описами Івана Богослова з небес зходив новий Єрусалим, нове місто зі скла, з дванадцятьма брамами, з золотими шляхами, а в центрі міста — вівтар. Думка створити щось схоже на новий Єрусалим на землі, його модель в абатстві Сен-Дені могла надихати впливового абата.

Контрфорси, жмут стовпів, хрещаті склепіння були відомі ще з романської доби. Але з часів життя Сюжера поширення отримують стрілчасті арки і вікна, жмути стовпів, хрещаті склепіння — за новою ідеєю. Відмова від товстих стін призведе до особливої конструкції каркасної архітектури, де вагу великого даху розподіляють на стовпи і аркбутани — заради великих вікон-стін зі скла (як в новому Єрусалимі). Нові, символічні віяння в архітектурі діяльно підтримує абат Сюжер і він же затверджує новий проект базиліки Сен-Дені, що сприяв появі готичного стилю у Франції.

В небаченій до цього церкві Сен-Дені абата і поховають по смерті. Лише через шість століть до його поховання прийдуть нові бунтівники 1789–1793 рр., отруєні ідеєю розчавити минуле, відкинути геть історію — і викинуть геть кістки з давніх поховань королів і королев, а заразом і кістки француза-абата, що був патроном готичного стилю в Країні і в Європі. ?

• 
  Портал
• 
  Сен-Дені, бічний фасад.
• 
  Оточення базиліки
• 
  Вікно-троянда
• 
  Вітражі
• 
  Центральна нава
• 
  Вівтар
• 
  Орган

• Середньовіччя
• Романський стиль
• Готичний стиль
• Абат
• Людовик VI (король Франції)
• Абатство Сен-Дені

• Panofski E. Abbot Suger on the Abbey Church of Saint-Denis. Princeton 1946, с.56-59
• К. М. Муратова, «Мастера французской готики 12-13 вв», М., «Искусство», 1988, с. 96-98