Абдул-Меджид I

Абдул-Меджид І (*25 квітня 1823 — †25 липня 1861) — султан Османської імперії, син султана Махмуда II та грузинки Безмялем Валіде Султан.

Абдул-Меджид I
Народження:	25 квітня 1823(1823-04-25)[1] Стамбул, Османська імперія[2]
Смерть:	25 червня 1861(1861-06-25)[3][4][5] (38 років) Стамбул, Османська імперія[2]
Поховання:	Стамбул
Країна:	Османська імперія
Релігія:	іслам
Рід:	Османи
Батько:	Махмуд II
Мати:	Безмялем
Шлюб:	Шевкефза Султанd, Тірімюйган Султанd, Йилдиз Ханим Ефендіd, Гюльджемаль Султанd, Шаєсте Ханимd, Вердідженан Кадинефендіd, Рахіме Перестуd, Гюлюстюd, Дюзд-і Діль Кадин Ефендіd, Bezmara Hanımd, Mehtab Kadın Efendid, Nükhetsezâ Hanımd, Navek-i Visal Hanım Efendid, Zeynifelek Hanımd, Ceylanyar Hanımd, Nergizev Hanımd, Nalandil Hanımd, Nesrin Hanımd і Serfiraz Hanımd
Діти:	Мехмед V, Абдул-Гамід II, Мехмед VI, Мурад V, Мехмет Бурханеддін Ефенді (1849-1876)d, Ахмед Кемаледдінd, Наділе Султанd, Джеміле Султанd, Сеніха Султанd, Медіха Султанd, Рефія Султанd, Фатма Султанd, Мюніре Султанd, Behice Sultand, Zülüflü İsmail Pashad і Süleyman Selim Efendid
Автограф:
Нагороди:	орден Почесного легіону
Медіафайли у Вікісховищі

Портрет султана Абдул-Меджида I в молодості кисті Луїджі Рубіо

Абдул-Меджид I з королевою Великої Британії Вікторією та імператором Франції Наполеоном III

Долмабахче - палац, побудований Абдул-Меджидом I в 1842-1853

Він продовжує провадити реформи, започатковані для європеїзації країни його батьком. При ньому не мусульманам дозволили служити в армії, прийняли національний гімн і прапор, законодавство було реорганізовано за зразком французького кодексу Наполеона, з'явилися залізниця, телеграф. За порадою Решида Мустафи видав 3 листопада 1839 р. збірник законів «Хатт-і-шериф», за якими обіцяв рівні права усім османським підданим, відмовляючись від старого султанського права розпоряджатись їхнім життям і майном.

У 1840-х проти волі британського уряду допоміг Ірландії у боротьбі з голодом.

У 1852 турецькі війська були витіснені з Чорногорії Австрією.

За його правління відбулася Кримська війна 1853—1856, у якій Туреччина, підтримана Францією, Сполученим Королівством і Сардинією, отримала перемогу над Російською імперією. Але натомість Османська імперія мусила провести ряд реформ, спрямованих на поліпшення умов християн, що викликало незадоволення мусульман та спричинило заворушення у Боснії, Болгарії, Албанії.

У 1858 оголошено про банкрутство султанської казни.

Помер 25 липня 1861 від туберкульозу.