Абдул-Гамід II

Абдул-Гамід II (18421918) — 34-ий султан Османської імперії (18761909), запровадив першу Конституцію та парламентаризм. Останній самодержавний глава Османської імперії, яка в його правління піддавалася фрагментації.

Абдул-Гамід II
осман. عبد الحميد ثانی
 
Народження: 21 вересня 1842(1842-09-21)[1][2][…]
Стамбул, Османська імперія[3]
Смерть: 10 лютого 1918(1918-02-10)[4][1][…] (75 років)
Стамбул, Османська імперія[3]
Поховання: Мавзолей Махмуда II
Країна: Османська імперія
Релігія: іслам і sufid
Рід: Османи
Батько: Абдул-Меджид I
Мати: Тірімюйган Султанd
Шлюб: Nazikedâ Kadın Efendid, Nurefsun Kadınd, Bedrifelek Kadınefendid, Bidar Kadınefendid, Dilpesend Kadın Efendid, Mezide Mestan Kadınefendid, Emsalinur Kadınefendid, Müşfika Kadın Efendid, Sazkar Hanımd, Peyveste Emukhvarid, Fatma Pesend Hanımd, Behice Maand, Saliha Naciye Hanımd, Dilpesend Kadınd і Emsalinur Kadınd
Діти: Ulviye Sultand, Mehmet Selim Efendid, Zekiye Sultand, Naime Sultand, Naile Sultand, Mehmed Burhaneddin Efendid, Şadiye Sultand, Айше Османоглу, Refia Sultand, Abdürrahim Hayri Efendid, Mehmet Abid Efendid[5], Hatice Sultand і Шехзаде Мехмед Абдулкадир
Автограф:
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Отримав блискучу освіту, багато мандрував по Європі, зокрема з батьком і рідним братом.

У грудні 1876 року під впливом так званих «Нових Османів» і пов'язаного з ними Мідхат-паші запровадив конституцію, але незабаром фактично скасував її, встановивши режим, відомий як «зулюм» (насильство, сваволя). В 1909 його усунули від влади молодотурки.

Султан не був відкритий до реформ, проте був обдарованим політиком, що умів зіштовхувати іноземні країни між собою Однією з ідей Абдул-Гаміда була ідея панісламізму, яка мала об'єднати ісламські країни. Проте із спалахом першої світової війни та розвитком націоналізму - панісламізму не розвинулася.[6]

Зовнішня політика Абдул-Гаміда ІІ відображала прогресуючу економічну та військово-політичну слабкість Османської імперії, яка призвела до встановлення міжнародного фінансового контролю над імперією (Муххаремський декрет) та її остаточного перетворення на напівколонію. За Абдул-Гаміда ІІ зріс вплив Німеччини, яка в 1903 році отримала в нього концесію на будівництво Багдадської залізниці.

Під час молодотурецької революції 1908 року Абдул-Гамід ІІ був вимушений відновити конституцію 1876 року. 27 квітня 1909 року молодотурки позбавили його трону за участь в організації контрреволюційного заколоту.

Іноземні оцінки

Особливу ненависть султан викликав у Франції та вірменської громади. Саме це середовище добивалося аби султан асоціювався лише з деспотизмом і переслідування національних громад (вірмен та ін.). Французька та московська дипломатія поширювала чутки, що Абдул-Гамід ІІ був обмеженою та боягузливою людиною, а, мовляв, як дипломата і політика його вирізняла хитрість, підступність і певна спритність.

Примітки

Джерела

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.