Абд аль-Вахід I

Походив з династії Альмохадів. Син халіфа Абу Якуб Юсуфа. Замолоду виявив хист до військової справи. Брав участь у бойових діях в часи правління батька, згодом брата Абу Юсуф Якуб аль-Мансура. Звитяжив у 1195 році у битві при Аларкосі, де християнські війська зазнали тяжкої поразки. Після цього у 1202 році призначається валі (намісником) Малаги.

У 1206 році призначається валі Сіджільмасе, також йому підкорялося берберське плем'я масмуда. У 1221 році призначається валі Севільї. У 1224 році після наглої смерті свого внучатого небожа Юсуфа аль-Мустансира прибув до столиці — Марракеша.

За підтримки візиря Абу Усмана ібн Саїда Хам'ї та деяких шейхів Абд аль-Валіда обирають новим халіфом. Втім поспішність виборів та порушення низки норм з їх проведення викликало невдоволення інших представників династії Альмохадів та шейхів.

Повстання підняв впливовий аристократ, ворог Хам'ї — Абу Зайд ібн Юхан, що підтримав Абдаллаха аль-Аділа, валі Севільї, якому допоміг перетнути Гібралтарську протоку. В цей момент почалися заворушення берберських племен та новий наступ християн на Піренеях.

На бік заколотників перейшло південномарокканське плем'я хінтата. Також халіфа зрадив Юсуф ібн Алі, валі священного міста Тінмал. Останній з численними загонами раптовим ударом захопив Марракеш, знищивши візира та членів його родини.

Халіфа Абд аль-Вахіда I у вересні було схоплено й задушено. Посмертно він отримав прізвисько аль-Махлу, тобто «Позбавлений влади». Новим халіфом став Абдаллах аль-Аділ.

• Julien, Charles-André. Histoire de l'afrique du Nord, des origines à 1830, édition originale 1931, réédition Payot, Paris, 1994.
• Hugh Kennedy (1996) Muslim Spain and Portugal: A Political History of al-Andalus.