Абе Масахіро

Абе Масахіро (яп. 阿部正弘, あべまさひろ; 3 грудня 1819 — 6 серпня 1857) — японський політичний і державний діяч періоду Едо. 11-й голова роду Абе, 7-й володар Фукуяма-хану, старійшина сьоґунату Токуґава. Прихильник анти-ізоляціоністського курсу, організатор реформ Ансей, засновник Академії західних наук та Тренувального центру військово-морських сил в Наґасакі. Псевдонім — Юкен[3].

Абе Масахіро
яп. 阿部正弘
 
Народження: 3 грудня 1819(1819-12-03)[1]
Едо, Toshima districtd, Провінція Мусасі, Східноморський край, Японія
Смерть: 6 серпня 1857(1857-08-06)[1] (37 років)
Токіо-сітіd, Токіо, Японія
Країна: Японія[2]

 Медіафайли у Вікісховищі

Короткі відомості

Абе Масахіро народився 3 грудня 1819 року в Едо, в сім'ї самурая. Його батько був васалом сьоґунату Токуґава категорії фудай і володарем автономного Фукуяма-хану в провінції Бінґо. Через хворобливість старших братів 1836 року Масахіро став володарем Фукуяма-хану. 1843 року його призначили на посаду старійшини родзю сьогунату Токуґава, а двома роками поспіль, після відставки Мідзуно Тадакуні, поставили головою уряду і доручили управління країною.

Отримавши відомості про поразку Китаю в Опіумній війні, Масахіро почав посилювати обороноздатність Японії. 1853 року, в зв'язку із прибуттям ескадри США під командуванням комодора Меттью Перрі, яка під загрозою війни вимагала встановлення дипломатичних відносин, він скликав Всеяпонські збори з представників Імператора, регіональних володарів даймьо та хатамото, щоби визначитися із відповіддю. 1854 року, під тиском іноземних держав Масахіро був змушений покінчити із ізоляціоністською політикою сакоку й укласти договори «миру і дружби» із США, Росією і Британією.

Масахіро сприяв оновленню управлінського апарату сьоґунату, залучивши до вирішення проблем країни таких регіональних володарів як Токуґаву Наріакі, Сімадзу Наріакіру, Мацудайру Йосінаґу, Ямауті Тойосіґе, а також незнатних, але талановитих самураїв Кавадзі Тосіакіра, Наґаї Наоюкі, Івасе Таданарі та інших. Він також намагався модернізувати японський флот, створивши для цього за голландським зразком Тренувальний центр військово-морських сил в Наґасакі та плавильні печі в Ніраямі для виготовлення новітньої артилерії. Масахіро заснував розвідувальне управління, яке займалося збором і вивченням інформації з закордону. Проте його політика, спрямована на модернізацію країни, і активна роль в переговорах із іноземцями викликала протести консервативних урядовців сьоґунату категорії фудай. Через це 1855 року Масахіро був змущений передавши головування в уряді Хотті Масатосі і наступного року піти у відставку.

Абе Масахіро помер 6 серпня 1857 року у віці 39-років.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1046/j.1440-1746.2002.02864.x/full
  3. яп. 裕軒, ゆうけん.

Джерела та література

Абе Масахіро // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.