Абу-л-Фазл
Абу-л-Фазл | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
14 січня 1551[1] Аґра, Імперія Великих Моголів | |||
Помер |
12 серпня 1602[2] (51 рік) Лахор, Імперія Великих Моголів | |||
Країна | Імперія Великих Моголів | |||
Діяльність | філософ | |||
Мова творів | перська | |||
Magnum opus | Akbarnamad | |||
Конфесія | іслам | |||
Брати, сестри | Файзі | |||
| ||||
Абу-л-Фазл у Вікісховищі |
Абу-л-Фазл (*1551 — †1602) — індійський хроніст та філософ, візир, радник і друг Акбара.
Знайомий з багатьма релігіями та сектами, переконував Акбара додержуватися політики віротерпимості. Вів усе його дипломатичне листування з іноземними державами.
Був убитий за наказом сина Акбара Джахангіра, який боявся посилення впливу Абу-л-Фазла на свого батька.
Написав на фарсі велику хроніку правління Акбара «Акбарнаме», найціннішою частиною якої є «Постанови Акбара» («Анні Акбарі», т. 1-2, Калькутта, 1867-77), що містять описи різних областей Могольської держави, таблиці податкового відомства, різні постанови та автобіографію. Від Абі-л-Фазла також збереглася збірка дипломатичних послань — «Збірка Абу-л-Фазла» («Іншан Абу-л-Фазл»). Стиль Абу-л-Фазла повний риторики та патетики, в його час вважався зразковим.
Примітки
- https://pantheon.world/profile/person/Abu'l-Fazl_ibn_Mubarak
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961