Перська мова

Перська мова належить до південно-західної підгрупи іранської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Найближчими родичами цієї мови є луро-бахтіярські діалекти, які, можливо, розвинулися з ранньої новоперської мови (VII—VIII ст.)[2], а також татська мова, поширена в Азербайджані. Кілька віддаленіших родичів мови фарсі — давні діалекти Фарсу, діалекти Ларестану та башкарді[3], що, як і перська, походять з средньоперської мови.

Історія перської мови відома протягом понад 2,5 тисяч років. Її поділяють на три основні періоди:

• давньоперська мова зафіксована в 6-4 сторіччях до н. е., це мова часів імперії Ахеменідів;
• середньоперська мова 3-4 сторіччя до н. е. — 8-9 сторіччя н. е.;
• новоперська мова це власне класична перська (фарсі-дарі) та сучасна перська мова (фарсі), з 8-9 сторіччя до наших часів.

З часом в перській мові дуже сильно змінилися фонетична, граматична та лексична системи — з флективної давньоперської мови до сучасної аналітичної.

Давньоперська мова була поширена на південному заході Ірану в I тисячолітті до н. е.; була рідною мовою правителів Ахеменідської (Давньоперської) держави. Для письма використовувався клинопис. В той самий час розвивалася і споріднена давньоперській — авестійська мова (поч. I тис. до н. е.). Середньоперська мова (пехлеві) була продовженням давньоперської в I тисячолітті н. е.; була офіційною мовою держави Сасанідів.

Після завоювання Ірану арабами (VII століття н. е.) збереглася в зороастрійських громадах Ірану та в персів Індії. Для письма використовувалися варіанти арамейської графіки. Новоперська мова, відома з IX століття, використовує модифіковану арабську графіку. Після ісламізації Ірану перська мова швидко стала другою за значенням літературною мовою ісламського світу. Перською мовою створена класична середньовічна література (Фірдоусі, Рудакі, Гафіз, Омар Хайям), досі ці твори в Ірані вважаються еталоном перської мови. Перська мова широко використовувалася не лише в Персії, але й на всьому Близькому Сході, а також у Закавказзі, Середній Азії, Індії. Мова фарсі в XI столітті витісняє місцеві діалекти на заході Ірану, тобто стає спільною літературною мовою іранців. У подальші історичні періоди (сельджуцький — XI–XII і монгольський — XIII-XIV століття) перська стає літературною мовою великих територій, що виходили за межі сасанідського Ірану. Перська мова — мова літератури Азербайджану в період XI–XII століть (Хакані, Нізамі). Мова літератури феодальних верхів тюркської Середньої Азії, разом із чагатайською з XV століть (Алішер Навої). До XIII століття також був мовою літератури й у сельджуцькій Малій Азії (Рум). З XI століття перська стала мовою літератури й мусульманської частини Індії, аж до переходу літератури на національні новоіндійські мови гінді та урду, тобто до XVIII сторіч. До нашого часу перська збереглася в Індії. Впродовж довгого часу в тюркських країнах Сходу зберігала значення другої літературної мови. Література перською була широко відома у християнських літературах грузинського та вірменського середньовіччя.

Упродовж тисячолітньої історії новоперська мова зазнавала потужного впливу арабської мови (що менше помітно в класичних поетів): з арабської активно запозичувалися не тільки слова, але й продуктивні словотворчі моделі, граматичні елементи, фразеологізми та сталі формули, особливо в офіційній та науковій мовах. Навіть багато одвічних слів змінили свій фонетичний склад під арабським впливом (починаючи з самого слова fârsi, замість pârsi). У XIX столітті почалися запозичення з західноєвропейських мов (французької та англійської).

В 1930-і роки після встановлення націоналістичної ідеології шаха Реза Пехлеві була створена Академія перської мови, яка прагнула до «очищення» мови від арабізмів і західноєвропейських слів, відновлення та винаходу нових слів з перським коренем. Після зречення шаха в 1941 році ця діяльність зійшла нанівець. Ненадовго відновив реформи його син Мохаммед Реза-шах у 1970-і роки. Після Ісламської революції у 1979 процес «очищення» мови припинився, арабізми і західні запозичення знову широко вживаються. У 1990 році створена нова Академія перської мови та літератури, що вже опублікувала 6 збірників неологізмів[4].

Сучасна літературна перська мова значно відрізняється від класичної фактично на всіх мовних рівнях — у фонетиці (в основному у вокалізмі), в морфології, у синтаксисі, в лексиці. Спостерігається тенденція зближення літературної мови з розмовною мовою, яку можна прослідкувати в творчості іранських письменників з початку XX століття.

Голосні сучасної перської мови

Перська мова має 6 голосних фонем — i, e, ä, å, o, u, 2 дифтонги — o͡u, e͡i та 22 приголосні фонеми.

Для морфології перської мови властивий аналітизм, відсутні граматичні категорії відмінка і роду.

Іменники мають категорії числа, визначеності і невизначеності (постпозитивний невизначений артикль -ī).

Дієслова мають категорії особи, часу, застави та способу. Всі дієслова відмінюються за єдиним типом відмінювання і за структурою поділяються на прості й складні.

Для зв'язку слів у реченні використовується ізафетна конструкція, прийменники, післясклад -rå та фіксований порядок слів. Підмет у перській мові знаходиться зазвичай на початку речення, присудок завжди в кінці речення, іменник, що визначається — перед означенням. У розмовній мові можливі інверсії.

Ізафетна конструкція є типом атрибутивного зв'язку, який уможливлює сполучення означуваного імені з постпозитивним означенням за допомогою енклітичного показника, що додається до означуваного імені. В ізафетній конструкції на першому місці знаходиться іменник, що визначається з ізафетним показником -e, за ним йде означення, якісне або за приналежністю: mard-e jäwan молодий чоловік, pul-e pedär гроші батька тощо.

Основу лексичного фонду перської мови складають слова, успадковані від средньоперської мови, серед яких є як стародавні індоєвропейські, індоіранські та загальноіранські, а також власне перські лексеми. У словнику середньоперської мови вже було доволі багато слів, запозичених з інших іранських мов, насамперед парфянської.

Формування новоперської в Хорасанському регіоні відкрило дорогу нових запозичень з інших іранських (Согдійської, Бактрійської).

Основною складовою іншомовного лексичного фонду в перській мові стали запозичення з арабської — мови завойовників Сасанідського Ірану і їхньої релігії ісламу. Перші арабізми стосувалися насамперед нових політичних та релігійних реалій і входили в розмовну мову, тому зазнавали фонетичної адаптації або калькувалися (наприклад, amīr «повелитель»> mīr, ṣalāt "молитва (з поклонами) "> namāz). У період ранньої перської поезії арабізмів у мові було небагато. Так в епосі Шахнаме вони зустрічаються з частотою приблизно 2,4 %[11].

З розвитком арабо-перського білінгвізму і розширенням вжитку перської мови словниковий запас поповнився великою кількістю арабізмів. За приблизними підрахунками арабізми становлять 14 % в лексиці матеріальної культури, 24 % — в інтелектуальній сфері, 40 % у звичайному літературному тексті. Більшість перських арабізмів потенційно можуть бути замінені питомими перськими еквівалентами, що часто й відбувається. З іншого боку, багато щоденних питомих перських слів мають «високі» арабські еквіваленти[12].

Інша велика складова перської лексики — тюркізми, що проникли насамперед у лексику, пов'язану з армією, побутом, скотарським господарством[13]. Помітний також пласт індоарійської лексики.

У Новий час в західну фарсі активно проникали європейські запозичення, насамперед з французької і англійської мов.

Слово «Фарсі», написане перським письмом

Для запису фарсі в Ірані (як і для дарі в Афганістані) використовується арабський алфавіт, доповнений чотирма літерами для позначення звуків, що відсутні в арабській: пе ( پ ), че ( چ ),ж ( ژ ) і Гаф ( گ ), і містить таким чином 32 знака. Арабський алфавіт був пристосований для запису новоперської мови серед ісламізованих персів після арабського завоювання Ірану під впливом ісламської культури та престижу мови завойовників — арабської[14].

Система письма носить консонантний характер, послідовно записуються тільки приголосні та довгі (стійкі) голосні. Не зовсім послідовні короткі голосні відображаються лише на початку і кінці слова. Через це на письмі виникає багато омографів, а вірно вимовити написане слово можна найчастіше лише знаючи його, що ускладнює вивчення мови та створює певні труднощі й для самих персів при читанні незнайомих імен, назв або термінів.

Арабське походження зумовило багато особливостей письма. Зокрема, всі арабські запозичення, незважаючи на сильну фонетичну адаптацію, записуються відповідно до арабського оригіналу, через це в перській писемності виявилося багато надлишкових літер, що позначають одні й ті самі звуки. Вибір з декількох літер для кожного слова необхідно спеціально запам'ятовувати. Крім того, за період тисячолітнього розвитку в фарсі збереглося декілька історичних написань, що також ускладнює орфографію.

Хоча сучасній письмовій мові притаманні певні традиції, частина норм орфографії вважається застарілими, натомість з'являються нові тенденції в орфографії, проте чітких норм правопису досі не існує, деякі слова мають кілька варіантів написання, деякі прийменники, постфікси, іменні афікси пишуться в одних виданнях разом, в інших окремо.

Характерною особливістю перської мови в Ірані є широке використання шрифту «насталік», який в інших країнах з арабською писемністю вважається архаїчним і вживається дуже рідко. Водночас у Ірані так само широко використовується й стандартний «насх».

Незважаючи на існуючі розробки перської графіки на латинській основі, серйозних спроб перевести перську мову на латиницю не проводилося ні в Ірані, ні в Афганістані, оскільки в цих країнах сильні позиції традиційної культури і вони володіють багатою спадщиною літератури й графіки. Спеціально розроблений варіант латинської транскрипції «Юніперс»[15] витриманий в руслі традиційної західної іраністичної транслітерації, проте він значно програє в поширеності тій адаптації англійської графіки, що поширилася стихійно й жартівливо називається «фінгліш». Цим варіантом адаптації іранці користуються найчастіше закордоном, коли їм недоступна перська розкладка клавіатури. Цей варіант транслітерації відрізняється хаотичністю правил, частим нерозрізненням [æ] та [ɒ:], використанням диграфів, що може привести до омографів, наприклад, sh = š.

У 1928—1939 роках латинізації, а з 1940 р. — кирилізації на території СРСР зазнала таджицька мова — крайній північно-східний варіант фарсі[16].

Абетка

Арабське письмо
ا    ب    ت    ث    ج    ح
خ    د    ذ    ر    ز    س
ش    ص    ض    ط    ظ    ع
غ    ف    ق    ك    ل
م    ن    ه    و    ي
Історія • Транслітерація Цифри • Числа
Інші знаки та літери Діакритики Гамза • Танвін • Шадда Та марбута ة‎ • Аліф максура ى‎ Лам-аліф لا‎‎ Сонячні та місячні літери
Додаткові літери
پ‎    چ‎    ژ‎    گ‎    ڭ    ڤ

Ізольовано	Початкова	Середня	Кінцева	Назва	Лат. транслітерація.	МФА	кир. транслітерація
	آ / ا	ﺎ	ﺎ	alef	ā, a, ʼ	[ɒ], [æ], [ʔ]	а, е
	ﺑ	ﺒ	ﺐ	be	b	[b]	б
	ﭘ	ﭙ	پ	pe	p	[p]	п
	ﺗ	ﺘ	ﺖ	te	t	[t]	т
	ﺛ	ﺜ	ﺚ	se	s	[s]	с
	ﺟ	ﺠ	ﺞ	jim	j / ǰ	[ʤ]	дж
	ﭼ	ﭽ	چ	che	č / ch	[ʧ]	ч
	ﺣ	ﺤ	ﺢ	hā-ye hotti	h	[h]	г
	ﺧ	ﺨ	ﺦ	khe	x / kh	[x]	х
	—	—	ﺪ	dāl	d	[d]	д
	—	—	ﺬ	zāl	z	[z]	з
	—	—	ﺮ	re	r	[ɾ]	р
	—	—	ﺰ	ze	z	[z]	з
	—	—	ژ	zhe	ž / zh	[ʒ]	ж
	ﺳ	ﺴ	ﺲ	sin	s	[s]	с
	ﺷ	ﺸ	ﺶ	šin	š / sh	[ʃ]	ш
	ﺻ	ﺼ	ﺺ	sād	s / ş	[s]	с
	ﺿ	ﻀ	ﺾ	zād	z	[z]	з
	ﻃ	ﻄ	ﻂ	tā	t	[t]	т
	ﻇ	ﻈ	ﻆ	zā	z / z̧ / ẓ / ẕ	[z]	с
	ﻋ	ﻌ	ﻊ	eyn	ʻ / ‘	[ʔ]	— , апостроф
	ﻏ	ﻐ	ﻎ	qeyn	gh / ġ, q-	[ɣ], [ɢ-]	г
	ﻓ	ﻔ	ﻒ	fe	f	[f]	ф
	ﻗ	ﻘ	ﻖ	qāf	gh / ġ, q-	[ɣ], [ɢ-]	к
	ﮐ	ﮑ	ﮏ	kāf	k	[k]	к
	ﮔ	ﮕ	ﮓ	gāf	g	[g]	ґ
	ﻟ	ﻠ	ﻞ	lām	l	[l]	л
	ﻣ	ﻤ	ﻢ	mim	m	[m]	м
	ﻧ	ﻨ	ﻦ	nun	n	[n]	н
	—	—	ﻮ	vāv	v, u, [ow]	[v], [u], [ow]	в, у, оу
	ﻫ	ﻬ	ﻪ	hā-ye havvaz	h	[h]	г
	ﻳ	ﻴ	ﯽ	yā/ye	y , i, [ey]	[j], [i], [ej]	й, і, ей

Всі літери у слові записують разом, за винятком 7 місячних літер, що не з'єднуються з наступними після себе, тому мають лише два графічних варіанти (ізольований і кінцевий): алеф (ﺍ), дал (ﺩ), зал (ﺫ), ре (ﺭ), зе (ﺯ), же (ژ) та вав (و).

Українською	Перською
Привіт!	!سلام
Щасливого Вам дня!	!روز خوب داشته باشید
Як справи?	چه خبر؟
Смачного!	!نوش جان
Добраніч!	!شب بخیر
Будь Ласка	خواهش میکنم
Дякую	ممنون
Смачно	خوشمزه
Гарно	خوشگل
Добре	خوب
Кіт	گربه
Собака	سگ
Птах	پرنده
Рослина	گیاه
Дерево	درخت
Квітка	گل

Окрім подібностей індоєвропейських народів культурного плану існує мовна спорідненість, яка і уможливлює об'єднання індоєвропейських мов у єдину сім'ю. Спільні риси у лексиці і граматиці пояснюються спільним походженням цих мов від праіндоєвропейської мови. При порівнянні давніших мовних шарів можна спостерегти більше спільних рис. Споріднені слова можуть також виникати і шляхом запозичень.

У таблиці наведено декілька прикладів, що демонструють спорідненість перської з іншими індоєвропейськими мовами.

Запозичення з перської мови називають іранізмами, хоча сам термін іранізм ширший. Загалом до іранізмів належать запозичення з усіх іранських мов, як давніх (авестійська, давньоперська, скіфська), так і сучасних (перська, таджицька, курдська).

Тарас Марусик, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вважає що до іранських мовних запозичень в українській мові належать такі слова, як пан, терези, джура, шаровари. Це пізні запозичення. А Костянтин Тищенко, професор кафедри Близького Сходу при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, зазначає, що є і прадавні запозичення. Наприклад: «дбати — дбайливий», «бачити — обачний», «тривати — тривалий», «жвавий — жвавішати», «почвара — потвора», «кат — катувати» — ось такі запозичення в давні часи, які спільні з білоруською і польською мовою передусім.

З перської мови в українську потрапило не дуже багато лексем. Насамперед це такі запозичення, як баштан, балаган, базар, які прийшли в українську через посередництво тюркських мов[17].

В Україні перську мову почали знову викладати й досліджувати з часу набуття незалежності. Тоді за участю учня академіка А. Кримського, видатного сходознавця Омеляна Пріцака створено Інститут сходознавства, якому надали ім'я Агатангела Кримського, з філією в Сімферополі, а в Київському університеті відкрили Відділення сходознавства для підготовки знавців східних мов. Східні мови, окрім Києва і Львова, викладають тепер у Харкові, Одесі, Дніпрі, Краматорську, Острозі, Луганську і в Сімферополі.

7 листопада 2002 року при Інституті філології Київського університету засновано Центр іраністики.

Зараз курси перської мови викладають у таких вишах:

• Харківський Інститут сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум» (Гнатишин Тарас Романович)
• Центр іраністики при Кафедрі Близького Сходу Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Маленька Тетяна Федорівна);
• Факультет сходознавства, Київський національний лінгвістичний університет;
• Кафедра сходознавства Львівського національного університету імені Івана Франка (Рибалкін Валерій Сергійович);
• Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди.
• Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Інститут філології та журналістики, кафедра зарубіжної філології, який переїхав у Київ з Сімферополя у 2015 році.

• Фарсі; Перська мова // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Тищенко К., «Мовні контакти: свідки формування українців» 2006, с. 416.