Абілєв Велі Муратович

Народився в 1898 році на території Жовтневого району Криму в родині селян[1].

Початкову освіту здобув у сільській школі, де його вчителем був Абдулла Лятіф-заде[2]. З 1914 по 1919 рік вчителював у селах Мурзабек та Баїм Євпаторійського повіту[3].

У 1920 році став головою сільревкому в Мурзабеці. З 1921 по 1923 році навчався в Москві в Комуністичному університеті трудящих Сходу імені Й. В. Сталіна. Повернувшись до Криму очолив татарське обласне відділення радянської партійної школи. Читав лекції із суспільствознавства на обласних курсах вчителів. З 1925 по 1926 рік співробітник політосвіти Наркомосу. У 1925 році був призначений завідувачем татарського педагогічного технікуму, де перебував на посаді протягом одного навчального року[3][4]. Був членом ВКП(б)[1].

З 1920-х років публікувався в газетах і журналах Кримського півострова. Автор статей, художньої прози і п'єс. П'єси «Аділь яхут бинъден бірі» («Аділь, або один з тисячі») та «Учь їв» («Три шляхи»), які були поставлені Кримським державним татарським театром у період з 1925 по 1927 рік. Абілєву також належать п'єси «Эльвида» («Прощай») та «Омюр баари» («Весна життя»)[3].

У 1928 році вступив до Ленінградського інституту політосвіти. Закінчивши інститут, був призначений директором Кримського інституту спеціальних культур імені М. І. Калініна (1933—1934)[5]. З 1935 по 1938 рік — виконувач обов'язків редактора в газеті «Янъы дюнья» («Новий світ»)[3].

18 вересня 1937 року був заарештований і звинувачений в участі в контрреволюційній організації" Міллі фірка. 14 серпня 1938 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його на вісім років виправно-трудових таборів за 58-ю статтею Кримінального кодексу РСФРР[1].

Помер у 1945 році в таборі[3]. 18 липня 1957 року Кримський обласний суд посмертно реабілітував Велі Абілєва[1].

Одружений[1].

• ana-yurt.com