Авгур

Авгури (лат. augures) — офіційні жерці, віщуни в Стародавньому Римі, які, спостерігаючи блискавки та інші явища природи, тлумачення снів, польоти й поведінку птахів, угадували волю богів і провіщали майбутнє. Назва augur, ймовірно, пов'язана з птахами (лат. aves), оскільки всім політичним зборам стародавніх римлян передували так звані «ауспіції» — церемонії передбачення майбутнього за польотом птахів.

Авгур з жезлом-літуусом

Авгури за допомогою певних ритуалів і ауспіцій — випрошували в богів віщування. Коли боги «виражали» свою волю самі (затемнення сонця, посуха, повінь тощо), вплив авгурів був дуже великий: своїм тлумаченням волі богів вони могли припинити або відкласти народні збори, навіть скасувати ухвали зборів.

Освічені римляни вже в 1 ст. до н. е. висміювали ворожбу авгурів, які, за словами Цицерона, глузливо перезиралися один з одним, ошукуючи віруючих[1]. Звідси вислів «усміх авгура» — характеристика тих, хто вводить в оману, вдаючи що їм відомі незбагненні для інших таємниці.