Авіаносці типу «Боуг»
Авіаносці типу «Боуг» (англ. Bogue-class escort carrier) — серія ескортних авіаносців США часів Другої світової війни.
| Авіаносці типу «Боуг» | ||
|---|---|---|
_underway_near_Norfolk%252C_Virginia_(USA)%252C_20_June_1943_(80-G-71314).jpg.webp) | ||
| Авіаносець «Боуг» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескортний авіаносець | |
| Держава прапора | .svg.png.webp){kind=small} | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 9 393 тонн (стандартна) 13 891 тонн (повна) | |
| Довжина | 151,1 м | |
| Ширина | 34 м | |
| Осадка | 7,1 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 парові турбіни, 2 бойлера | |
| Потужність | 8 500 к.с. (6 300 кВт) | |
| Швидкість | 18 вузлів | |
| Екіпаж | 890 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Зенітне озброєння | 2 127-мм гармати 8-20 40-мм зенітних гармат «Бофорс» 10-35 20-мм автоматів «Ерлікон» | |
| Авіація | 19-24 літаки | |
Представники
| Назва (американська) | Номер | Назва (британська) |
|---|---|---|
| 1 група (тип «Attacker») | ||
| «Алтамаха» Altamaha |
CVE-6 | HMS Battler (D18) Батлер |
| Барнс Barnes |
CVE-7 | HMS Attacker (D02) Аттакер |
| «Блок-Айленд» Block Island |
CVE-8 | HMS Hunter (D80) Хантер |
| «Боуг» Bogue |
CVE-9 | |
| «Бретон» Breton |
CVE-10 | HMS Chaser (D32) Чейсер |
| «Кард» Card |
CVE-11 | |
| «Копахі» Copahee |
CVE-12 | |
| «Кор» Core |
CVE-13 | |
| «Кроатан» Croatan |
CVE-14 | HMS Fencer (D64) Фенсер |
| «Хемлін» Hamlin |
CVE-15 | HMS Stalker (D91) Сталкер |
| «Нассау» Nassau |
CVE-16 | |
| «Сент-Джордж» St. George |
CVE-17 | HMS Pursuer (D73) Персьюер |
| «Алтамаха» Altamaha |
CVE-18 | |
| «Принc-Вільям» Prince William |
CVE-19 | HMS Striker (D12) Страйкер |
| «Барнс» Barnes |
CVE-20 | |
| «Блок-Айленд» Block Island |
CVE-21 | |
| CVE-22 | HMS Searcher (D40) Серчер | |
| «Бретон» Breton |
CVE-23 | |
| CVE-24 | HMS Ravager (D70) Реведжер | |
| «Кроатан» Croatan |
CVE-25 | |
| BAVG-6 | HMS Tracker (D24) Трекер | |
| 2 група (тип «Ameer») | ||
| «Принc-Вільям» Prince William |
CVE-31 | |
| «Четем» Chatham |
CVE-32 | HMS Slinger (D26) Слінгер |
| «Глезьєр» Glacier |
CVE-33 | HMS Atheling (D51) Ателінг |
| «Пибус» Pybus |
CVE-34 | HMS Emperor (D98) Емперор |
| «Баффінз» Baffins |
CVE-35 | HMS Ameer (D01) Емір |
| «Болінас» Bolinas |
CVE-36 | HMS Begum (D38) Бегем |
| «Бастіан» Bastian |
CVE-37 | HMS Trumpeter (D09) Трампітер |
| «Карнегі» Carnegie |
CVE-38 | HMS Empress (D42) Емпрес |
| «Кордова» Cordova |
CVE-39 | HMS Khedive (D62) Кедив |
| «Дельгада» Delgada |
CVE-40 | HMS Speaker (D90) Спікер |
| «Едісто» Edisto |
CVE-41 | HMS Nabob (D77) Набоб |
| «Естеро» Estero |
CVE-42 | HMS Premier (D23) Премієр |
| «Джамайка» Jamaica |
CVE-43 | HMS Shah (D21) Шах |
| «Ківіно» Keweenaw |
CVE-44 | HMS Patroller (D07) Петролер |
| «Принс» Prince |
CVE-45 | HMS Rajah (D10) Раджа |
| «Ніантік» Niantic |
CVE-46 | HMS Ranee (D03) Рані |
| «Пердідо» Perdido |
CVE-47 | HMS Trouncer (D85) Траунсер |
| «Сансет» Sunset |
CVE-48 | HMS Thane (D48) Тейн |
| «Сент-Ендрюс» St. Andrews |
CVE-49 | HMS Queen (D19) Квін |
| «Сент-Джозеф» St. Joseph |
CVE-50 | HMS Ruler (D72) Рулер |
| «Сент-Саймон» St. Simon |
CVE-51 | HMS Arbiter (D31) Арбітер |
| «Верміліон» Vermillion |
CVE-52 | HMS Smiter (D55) Смайтер |
| «Віллапа» Willapa |
CVE-53 | HMS Puncher (D79) Панчер |
| «Вінджа» Winjah |
CVE-54 | HMS Reaper (D82) Ріпер |
Історія створення
Рішення про масове будівництво ескортних авіаносців на базі корпусів недобудованих транспортних суден було прийняте командуванням ВМС США одразу після нападу японців на Перл-Гарбор. За основу був вибраний транспорт типу S-3, варіант транспортного судна «Ліберті» з паротурбінною енергетичною установкою.
Авіаносці типу «Боуг» будувались двома серіями. Перша складалась з 21 корабля: 10 для США та 11 для Великої Британії (тип «Attacker»). Друга серія — 24 кораблі (тип «Ameer») будувалась спеціально для Великої Британії, але один з кораблів — «Принс-Вільям» — залишився а американців.
Всі кораблі першої серії перебудовувались з уже закладених транспортних суден, кораблі другої серії від початку закладались як авіаносці.
Конструкція
При будівництві авіаносців типу «Боуг» враховувався досвід перебудови кораблів «Лонг-Айленд» та «Черджер», з деякими змінами. Так, порівняно з «Лонг-Айленд», авіаносці типу «Боуг» мали збільшену політну палубу (133 х 24,4 м) та 2 ліфти вантажопідйомністю 6,3 т та розмірами 12,6×10,1 м.
Ангар мав габарити 79,6 х 18,9×5,33 м. Палуба була обладнана катапультою H-II та аерофінішерами Mk-4/5A.
Запас авіаційного бензину становив 846 850 л (в кораблів, призначених для Великої Британії — 418 050 л).
Зенітне озброєння кораблів протягом війни постійно посилювалось. Наприклад, в травні 1943 року «Копахі» та «Кроатан» мали 2 127-мм гармати, 8х2 40-мм зенітних гармат «Бофорс» та 27 20-мм автоматів «Ерлікон».
До 1945 року число 40-мм «Бофорсів» на всіх авіаносцях довели до 20.
Радіотехнічне обладнання складалось з радарів SC, SK, а також радіомаяка YE.
Література
- Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
- К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. — Москва: Омега,2006 — 256 с.
- Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.:Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1
- С. А. Балакин — Авианосцы мира. 1939—1945. Великобритания, США, СССР.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Боуг»