Авіаносці типу «Унрю»

Як і американці, японці зрозуміли, що тільки серійне будівництво кораблів стандартного проекту дає можливість завжди мати необхідну кількість хороших авіаносців. З цією метою базова конструкція «Хірю» була змінена та спрощена, і відповідно до програми 1941—1942 років було зроблене замовлення на декількох верфях. Спочатку передбачалось побудувати 17 авіаносців типу «Унрю», проте, хоча будівництво деяких з них почалось ще до битви за Мідвей, досвід показав, що втрати авіаносців можна швидко відновити тільки шляхом перебудови в них інших кораблів. В тих умовах дане рішення мало вищий пріоритет, і виконання програми «Унрю» значно сповільнилось, а потім повністю припинилось через брак матеріалів. В результаті тільки 3 авіаносці були добудовані, та ще 3 були спущені на воду.

Основні відмінності між проектами «Хірю» та «Унрю» полягало у відсутності в «Хірю» одного підйомника та розташуванні гармат головного калібру. Маючи майже однакову довжину, кораблі типу «Унрю» мали більшу ширину корпусу та кращу остійність, але мали менше літаків. Життєво важливі частини корабля були непогано захищені, і як і всі великі типові японські авіаносці, кораблі типу «Унрю» мали хорошу швидкість, так як були обладнані такими ж силовими установками, які застосовувались на важких крейсерах.

Броньовий пояс мав товщину 25 мм та простягався вздовж машинних та котельних відділень, паливних цистерн та погребів боєзапасу, над ним знаходилась броньована палуба товщиною 45 мм. Порівняно з початковим варіантом значно більше уваги приділялось протиторпедному захисту та забезпеченню живучості: вбудована в корпус протиторпедна обшивка була розділена великим числом водонепроникних перегородок та оснащена водовідливною системою; пости заправки літаків паливом та підвішування зброї перенесли на польотну палубу, ангари обладнали вогнетривкими жалюзі та сучасними системами пожежогасіння. Погреби боєзапасу та цистерни авіаційного бензину додатково захистили залитими бетоном відсіками, крім того, щоби зменшити небезпеку пожежі, ємність цистерн обмежили 216 000 літрами.

Незважаючи на всі вжиті заходи, авіаносці типу «Унрю» виявились досить вразливими кораблями, що підтвердилось під час нальотів американської авіації на Куре: відносно невелика водотоннажність не дозволила розмістити ні броньовану польотну палубу, ні достатньо потужний протиторпедний захист. Тому була розроблена спеціальна тактика взаємодії з'єднання авіаносців типу «Унрю» з добре броньованим та захищеним авіаносцем «Сінано». Літаки, які злетіли з кораблів типу «Унрю», після удару по ворогу повинні були сідати на «Сінано», де їх готували до нового вильоту, в той час, як самі авіаносці до моменту атаки противника у відповідь вийшли би за межі радіуса дії його літаків.

• Список авіаносців СРСР та РФ
• Список авіаносців Італії
• Список авіаносців Франції
• Авіаносці типу «Імплакебл»

• Шант К., Бишоп К. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия./Пер с англ./-М.Омега,2006 — 256 с.