Агурєєв Євген Якович
Євген Якович Агурєєв (16 січня 1951, Ульяновськ, РРСФР, СРСР — 3 липня 2016, Алмати, Казахстан[1]) — радянський хокеїст (з м'ячем і на траві). Майстер спорту міжнародного класу. Найрезультативніший гравець в історії чемпіонатів СРСР.
Євген Агурєєв | ||||||||||||||||||||||
Особові дані | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 16 січня 1951 Ульяновськ, СРСР | |||||||||||||||||||||
Смерть | 3 липня 2016 (65 років) Алмати, Казахстан | |||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||
Звання | ||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби |
Біографічні відомості
Вихованець ульянівської хокейної школи. В дванадцять років прийшов до дитячої команди «Волга», де вже займався старший брат Віктор. З 1969 року — гравець основного складу. В сезоні 1971/1972 став другим бомбардиром команди і віцечемпіоном країни. У грі з московським «Динамо» забив один найкращих голів в кар'єрі: отримав м'яч на своїй половині поля, обіграв шістьох суперників і забив у пусті ворота. 1972 року дебютував у складі збірної, але через хронічні проблеми зі здоров'ям тренер Василь Трофімов більше не викликав його до лав національної команди. По завершенні сезону був призваний на військову службу до СКА (Хабаровськ). У чемпіонаті 1973/1974 вперше забив більше одного гола за гру.
Після демобілізації поїхав до Алма-Ати, де йому запропонували кращі матеріальні умови. В дебютному сезоні став срібним призером і кращим бомбардиром першості СРСР — 63 голи в 26 іграх. Наступного року — знову «срібло», а через рік — «золото»: за весь турнір казахський клуб зазнав лише однієї поразки від московських одноклубників. У фіналі Кубка європейських чемпіонів «Динамо» переграло фінський клуб «Оулун Луїстенсеура» (Оулу). За це досягнення Євгену Агурєєву було присвоєно звання «Майстер спорту міжнародного класу» (1978). На внутрішній арені команді не вдалося втримати чемпіонський титул (група хокеїстів переїхала до Красногорська). У турнірі 1978/1979 встановив рекорд результативності (74 голи), хоча частину сезону грав з виразкою шлунку. Другий рекорд встановив у матчі з кемеровським «Кузбасом»: відзначився 10 забитими м'ячами. Всього за «Динамо» забив 519 голів у чемпіонаті[2]. Двічі визнавався кращим спортсменом Казахської РСР.
Влітку брав участь у хокейних турнірах на траві. Двічі ставав чемпіоном СРСР у складі «Волги» і один раз з «Динамо». Майстер спорту СРСР в хокеї на траві.
Завершував ігрову кар'єру в «Кузбасі». У сезоні 1984/1985 його голи не врятували аутсайдера вищої ліги від пониження в класі. Наступного року забивав в середньому по два голи за матч і допоміг команді повернутися в елітний дивізіон. Всього у вищій лізі чемпіонату СРСР провів 395 матчів і забив 637 голів (найкращий показник в чемпіонатах Радянського Союзу)[3][4]. Шість разів обирався до списку найкращих хокеїстів сезону (1972, 1974, 1975, 1979, 1981, 1983). У символічному «Клубі бомбардирів» посідає 11 місце — 692 голи[5].
У цей час почав суддівську діяльність у хокеї з м'ячем і на траві. З 1988 року — суддя республіканської категорії. Обслуговував матчі Кубка світу 1988 року. Арбітр Міжнародної федерації бенді.
Після завершення ігрової кар'єри повернувся до Казахстану, працював держтренером Спорткомітету Казахстану з хокею з м'ячем і на траві (1986—2004). 1992 року очолив Федерацію хокею з м'ячем Казахстану, у 1995—1997 — віцепрезидент. 1995 року збірна країни дебютувала на чемпіонаті світу (4-е місце). Член правління Міжнародної федерації бенді (1993—1995).
У цей час працював з жіночими командами «Зв'язківець» і АДУ з Алма-Ати, потім очолював жіночу збірну Казахстану з хокею з м'ячем.
Досягнення
- Володар Кубка європейських чемпіонів (1): 1977
- Чемпіон СРСР (1): 1977
- Срібний призер (6): 1972, 1975, 1976, 1978, 1979, 1981
- Бронзовий призер (1): 1983
- Фіналіст Кубка СРСР (1): 1984
- Чемпіон СРСР (3): 1970, 1971, 1976
- Срібний призер (1): 1972
Статистика
Сезон | Команда | Ліга | Ігри | Голи |
---|---|---|---|---|
1969 | «Волга» | Д-1 | 4 | 0 |
1970 | «Волга» | Д-1 | 19 | 2 |
1971 | «Волга» | Д-1 | 25 | 10 |
1972 | «Волга» | Д-1 | 25 | 23 |
1973 | СКА (Хабаровськ) | Д-1 | 17 | 14 |
1974 | СКА (Хабаровськ) | Д-1 | 25 | 34 |
1975 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 26 | 63 |
1976 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 26 | 41 |
1977 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 25 | 33 |
1978 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 25 | 52 |
1979 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 26 | 74 |
1980 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 52 | |
1981 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 26 | 48 |
1982 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 45 | |
1983 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 26 | 61 |
1984 | «Динамо» (Алма-Ата) | Д-1 | 26 | 49 |
1985 | «Кузбас» | Д-1 | 24 | 34 |
1986 | «Кузбас» | Д-2 | 28 | 56 |
Всього |
Примітки
- Евгений Агуреев — бомбардир с «бело‑голубым» сердцем (російська). Караван. Медиа портал. Процитовано 6 листопада 2020.
- Умер лучший бомбардир в истории чемпионатов СССР Евгений Агуреев (російська). Sports.ru. Процитовано 6 листопада 2020.
- За іншими данними — 634 голи
- Кто побьет рекорд Агуреева... (російська). Спорт-Экспресс. Процитовано 6 листопада 2020.
- Клуб сильнейших бомбардиров (російська). Пульс русского хоккея. Процитовано 6 листопада 2020.
Джерела
- Обуховым по голове (російська). Спортивній портал Казахстана. Процитовано 6 листопада 2020.
- Евгений Агуреев: Не сравнивайте меня с Обуховым (російська). Сайт Болельщиков ХК «Акжайык». Процитовано 6 листопада 2020.
- Евгений Агуреев: «Нужно заново посадить дерево» (російська). Спортивній портал Казахстана. Процитовано 6 листопада 2020.
- В Алма-Ате умер Евгений Агуреев (російська). Федерация хоккея с мячом Россиии. Процитовано 6 листопада 2020.
- Ушел лучший бомбардир СССР (російська). Улпресса. Процитовано 6 листопада 2020.