Аджен

Опис

Це широка цитра зі струнами, зробленими з крученого шовку, на якій грають тонкою палицею, зробленою з форзиції. Нею водять поперек струн, як смичком. Спочатку інструмент використовувався у придворній музиці, мав сім струн і називався чонгак аджен, в той час як аджен, який використовувався для виконання санджо і сінаві, мав вісім струн і називався санджо аджен. Деякі екземпляри могли мати і дев'ять струн.

Традиційний аджен сягає 160 см завдовжки, 24 см завширшки та 10 см заввишки. Санджо-анджен трохи менший — 120 см завдовжки. A♭ – B♭ – c – e♭ – f – a♭ – b♭. Санджо-анджен налаштовується на одну октаву вище: G – C – d – g – c’ – d’ – c’’.

На аджені, як правило, грають, сидячи на підлозі. Він має глибокий тон, подібний до віолончелі, але скрипучіший. Деякі сучасні виконавці воліють використовувати смичок із кінським волосом, а не палицю, вважаючи, що в цьому випадку звук виходить м'якшим. Аджен використовувався у придворній, аристократичній і народній музиці, а також у сучасній класичній музиці та в музиці до кінофільмів.

Історія

Аджен походить від китайського ячжена. Інструмент з'явився на Корейському півострові у кінці VII століття. У середні віки на аджені виконувались пісні у жанрі дангак. Аджен згадується у літописах короля Седжона (XV століття).[1]

Примітки
  1. 아쟁(Ajaeng) (кор.). Процитовано 12 квітня 2018.

Відео

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.