Аджимушкайські каменярні
Аджимушка́йські каменя́рні (катакомби) — штучні печери в районі селища Аджим-Ушкай[1] (сучасна Керч). Складаються із Малих і Великих або ж Центральних каменярень. Виникли в результаті розробок протягом багатьох століть каменю-черепашника.
Аджимушкайські каменярні | |
---|---|
| |
45°22′51″ пн. ш. 36°31′24″ сх. д. | |
Країна | Росія і Україна |
Розташування | Керч |
Тип | пам'ятка і меморіальний комплекс |
Аджимушкайські каменярні Аджимушкайські каменярні (Автономна Республіка Крим) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Під час Німецько-радянської війни в листопаді—грудні 1941 Малі каменоломні стали місцем базування партизанського загону. Від 15 травня до 31 жовтня 1942 у Великих і Малих каменоломнях тримали оборону проти гітлерівських вояків частини Кримського фронту, які не встигли евакуюватися на Таманський півострів під час проведення Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941—1942 року — близько 15 тисяч людей. Оборона тривала 170 днів. У жовтні—листопаді 1943 в каменоломнях був розташований партизанський загін під командуванням П. Шерстюка.
1982 споруджено меморіальний комплекс «Героям Аджимушкая», до складу якого входить підземний Музей оборони (1966) і комплекс пам'яток на поверхні. Автори — скульптори Є. Горбань, Б. Клімушко, архітектори — С. Миргородський, В. Сенцов.
Примітки
- з 1948 село Партизани, нині в межах міста Керчі
Література
- В катакомбах Аджимушкая: Документы. Воспоминания. Статьи. Симферополь, 1982
- Абрамов В. В. Героическая оборона аджимушкайских каменоломен. М., 1983
- Ефремов Н. А. Солдаты подземелья. Ташкент, 1983
- Князев Г. Н., Проценко И. С. Доблесть бессмертна: О подвиге защитников Аджимушкая. М., 1987
- Щербак С. М. Легендарный Аджимушкай. Симферополь, 1989.
Посилання
- АДЖИМУШКАЙСЬКІ КАТАКОМБИ // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАН України
- Аджимушкайські катакомби // ВУЕ