Адоптивний обряд

Адопти́вний обря́д був одним із масонських обрядів, який з'явився у Франції у XVIII столітті. Він проводився в адоптивних ложах та використовувався для посвячення жінок у масони, проте самі обряди відрізнялися від відповідних обрядів у чоловічих ложах[1]. Кількість ступенів і символізм обряду були засновані не на споруджуванні храму, як у звичайному масонстві, а на тематиці жінок в історії вірувань. Використання рукавичок і запону в обряді збережено[2].

Приєднання до адоптивної ложі
Знак адоптивних лож

Ступені обряду
  1.  — Вавилонська віжа
  2.  — Райський сад
  3.  — Всесвітній потоп[3]

Адоптивний обряд у Великій жіночій ложі Франції

Цей обряд був початковим у «Великій жіночій ложі Франції» (ВЖЛФ), заснованій 1945 року як спілка жінок-масонів Франції. ВЖЛФ відмовилася від «Адоптивного обряду» 1959 року на користь Стародавнього і прийнятого шотландського уставу. Деякі члени ВЖЛФ були проти цієї зміни, і коли 1977 року до ВЖЛФ приєдналася ложа «Космос», то вона відновила проведення адоптивного обряду. Відтоді ложа «Космос» залишається єдиною ложею у світі, яка проводить цей обряд[1][2].

Додаткові ступені

Різні й своєрідні уклади Додаткових ступенів були додані після трьох знаменних ступенів. Дотепер немає жодних підтверджень того, що складові обрядів із будь-яких додаткових ступенів взагалі використовувалися в загальному укладі адоптивного обряду[4]. Один з обрядів, заснований на билиці про Царицю Савську, що називалася «Принцеса Корони», був найвищим ступенем у 10-ступеневому укладі, що використовувався наприкінці XVIII століття[1][5].

Див. також

Книжництво
  • Collectif, La Grande Loge féminine de France: Autoportrait, Guy Trédaniel, 1995, 223 p. (ISBN 2-85707-754-8).
  • Daniel Ligou et al, Histoire des francs-maçons en France, vol. 2, Privat, 2000 (ISBN 2-7089-6839-4).
  • Janet Burke, Les premières francs-maçonnes au siècle des Lumières, Presses universitaires de Bordeaux, 2010 (ISBN 978-2-86781-644-4).
  • Jan Snoek, Le rite d'adoption et l'initiation des femmes en franc-maçonnerie, Dervy, 2012, 642 p. (ISBN 978-2-84454-939-6).

Примітки
  1. What about Women in Freemasonry?. www.masonicinfo.com. Процитовано 29 червня 2021.
  2. La Grande Loge Féminine de France Autoportrait, Collectif, Guy Trédaniel éditeur, 1995
  3. D. Ligou, op. cit. p. 149
  4. D. Ligou, стор. 150
  5. La Grande Loge Féminine de France Autoportrait, Collectif, Guy Trédaniel éditeur, 1995.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.